25.05.15

«Власть меняется»

Три історії. Один висновок: не дай бог комусь не вельми впливовому потрапити під прес судової системи через політику.


Історія перша. Ще у травні 2008 року автор цих рядків написав для «Газети24» колонку про те, як мерія Миколаєва придбала 8 автомобілів Skoda Octavia і Skoda Superb. Незважаючи на заборону кабміну купувати авто, вартість яких перевищує 60 000 гривень, чиновники вирішили все-таки на «Славутах» не їздити.

У статті йшлося не лише про любов службовців витрачати державні гроші. Цитата (зі скороченнями): «У минулому році чиновники Миколаївської мерії вирішили поповнити автопарк міськвиконкому новенькими легковиками Skoda Octavia і Skoda Superb. Але зробити це заважала постанова Кабміну № 332 від 4 квітня 2001 року, яка наказує витрачати на автомобілі не більше, ніж 60 тис. грн. на кожен. Skoda, на жаль, коштує дорожче близько ста тисяч. І тоді мерія знайшла вихід: купити розукомплектовані автомобілі, а потім витратитися на їх комплектацію. Чи то насправді так вчинили, чи то сфальсифікували документи — але вісім «Шкод» у середині жовтня вже красувалися у дворі міськвиконкому. Генпрокуратура з подачі УБОЗу порушила за фактом перевищення ліміту бюджетних коштів кримінальну справу.

З проханням скасувати справу адвокати мерії звернулися спочатку до Печерського райсуду Києва. Суд відмовив — мовляв, відповідайте за скоєне. Але хто стукає, тому відкриється. Наступним кроком у боротьбі за чесне ім'я став Подільський райсуд столиці. Туди представники мерії Миколаєва звернулися з точно такою ж скаргою на дії ГПУ. І суд, уважно вивчивши матеріали справи (знадобилося кілька засідань), скаргу задовольнив. Кримінальну справу закрито, на «Шкодах» можна кататися без докорів сумління.

Я не суддя і судити про законність або незаконність покупки мерією легковиків не беруся. І взагалі не бачив ніколи чиновника міськради якого-небудь обласного центру, що їздить на чомусь, «нижче» горезвісної «Шкоди». Але... Справа — одна і те ж, доказова база — одна і та ж, факти, що розглядаються судом, — до болю ідентичні. В одному випадку чаша терезів Феміди схиляється на бік прокуратури, а в іншому — на протилежний».


Друга історія. У серпні 2011-го, коли Президентом був Віктор Янукович, суд визнав Юлію Тимошенко винною за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень). Її посадили на 7 років.

У 2014 році, як відомо, влада змінилася. Розглянувши все ті ж матеріали, суд випустив Тимошенко на волю у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Спочатку вона — злочинець і казнокрад. Аж раптом — бах! — жертва політичних репресій. Однак не тому, що з’ясувалися якісь нові важливі нюанси справи. Просто соратник Тимошенко Олександр Турчинов почав виконувати обов’язки глави держави. 

Історія номер три. Під час масових акцій протесту в 2014-му суди, в тому числі й кіровоградські, кидали за ґрати активістів. Тепер прокуратура хвастається, що проти цих суддів тривають перевірки.

Факти — ті ж самі. Суддя — той самий. Але у 2014 році він — правий на всі сто, у 2015-му — ні.

Не треба брехні про незалежність судової системи. Вона просто обслуговує тих, хто у той чи інший момент сидить у владному кріслі. (Про можливість «порєшать вапроси» за допомогою грошових знаків — окрема тема.) І зовсім не буде дивно, якщо через рік — два виявиться, що євромайданівців садили «відповідно до чинного законодавства». А з прокурорів, що зачепили чесних суддів, полетять погони.

Пам’ятаєте безсмертну комедію «Свадьба в Малиновке»? «Опять власть меняется!» — і будьонівку на голову...

Андрій Лисенко, Новини Кіровоградщини

Немає коментарів:

Дописати коментар