22.10.15

Як політики "залюбили" кіровоградців

Потенційні депутати й мери намагаються завоювати прихильність виборців за будь-яку ціну. Але, здається, марно.

Є в Україні така народна прикмета: чим ближче до виборів — тим сильніше політики люблять пересічних громадян. Вони — майбутні переможці й лузери перегонів — щосили кричать про патріотизм і повагу до простих людей, пускають скупу сльозу, називаючи своє рідне місто найкращим у світі, б’ють себе у груди натрудженими мозолистими руками й обіцяють покращення життя вже дуже скоро. Всіма можливими і неможливими способами політики намагаються залюбити народ до напівсмерті.

Народ час від часу пручається і намагається вирватися з палких обіймів. Не всім до вподоби "любов", яка іноді нагадує збочення. Але процес, незважаючи на супротив, триває.

Кіровоградські кандидати, як і їхні колеги в решті міст, містечок і сіл, найчастіше використовують традиційний метод — підкуп. Не повсякчас це слово можна вжити, принаймні формально, у кримінальному контексті. Втім, якщо назвати коня жирафом, шия в нього не подовжиться. Купують — нехай не завжди у прямому сенсі, даючи гроші за правильно поставлену галочку в бюлетені, але все одно купують.

Хто "піонер" у цій фінансово нелегкій справі у Кіровограді? Та біс його зна. Власниця горілчаної імперії "Артеміда" Ганна Антоньєва наливала у 90-х усім охочим оковиту. Її опоненти роздавали гроші. У 2012 році "регіонали" зводили повсюди дитячі та спортивні майданчики.

Коротше кажучи, знайти першого складно. А от записати для історії те, що коїться на місцевих виборах — 2015 можна і треба.

Найменш креативно вчинив кандидат у мери обласного центру, власник хлібо-молочного бізнесу Андрій Табалов. Його родина вже кількадесят років має справу з торгівлею харчами, от він і пішов найзрозумілішим для нього шляхом. Ще з літа від імені благодійного фонду кандидата кіровоградцям роздавали продуктові набори. Причому поставили справу серйозно: квартальні навіть складали списки охочих поповнити холодильник безплатно. Коли виборча кампанія стартувала офіційно, Табалов заявив, що годування тимчасово припиняється, адже він — законослухняний чоловік, який не бажає підкуповувати електорат. І натякнув: після "дня ікс" голодні мешканці обласного центру можуть знову на нього розраховувати. Міг би, звісно, і прямо сказати: "Шановні, ви ж не забудете до 25 жовтня прізвища того, хто ощасливив вас кілограмом гречки? Якщо пам’ятатимете і поставите галочку там, де треба, я віддячу збільшеними пайками".

Значно ширший розмах фантазії продемонстрував конкурент Табалова, хазяїн мережі магазинів "Цифротех" Артем Стрижаков. Чим він тільки не займався. Будував спортивні майданчики і підтягувався на турніку на камери. Розвішував на стовпах у центрі міста вазони з квітами. Воював із міськрадою за облаштування велосипедних доріжок і велопарковок. Запустив у центрі міста велорикші. Купував якийсь страшенно ефективний засіб проти амброзії й наймав людей бризкати ним у місцях скупчення алергену. Зібрав 35 тисяч підписів за перейменування Кіровограда на "історичний" Єлісаветград і сам відвіз їх у Адміністрацію Президента.

Ще одна кандидатка — на щастя, лише в депутати — взагалі здивувала аж до втрати мови. Уявіть: скинулися жителі якогось під’їзду грошима і відремонтували його. Пофарбували, побілили, вимили все і вичистили. Прокидаються зранку — а люди у форменому одязі з надписом "Ірина Коваленко, БПП" на спинах роблять усе заново. Де ж ви, Ірино, були раніше зі своєю ініціативою?

Ну і не хлібом же єдиним. Видовища також потрібні. "УКРОП" привіз для кіровоградців гурт "Антитіла". Згаданий уже Андрій Табалов — "Брутто". Радикали — не менш відомого артиста Олега Ляшка.

І все це, пробачте, до одного місця. Кіровоградці в нинішньому році на мерських виборах — депутатів це не стосується, занадто багато претендентів — обиратимуть, умовно кажучи, між досвідом і молодістю. Досвідчений гендиректор м’ясокомбінату "Ятрань" Андрій Райкович, який поки у ситуативній благодійності не помічений, проти молодих благодійників Табалова і Стрижакова. Ця не свята трійця очолює рейтинг кандидатів. (Штабні соціологи традиційно віддають перевагу тому кандидату, на якого працюють, тому якісь цифри наводити не варто.)

Про трійцю важко ляпнути щось занадто брудне, адже все вже сказано. Приблизно так: Табалов роздає гречку, Стрижаков — агент Кремля, адже виступає за Єлисаветград, у Райковича дорога ковбаса.

Ярлики "Табалов-тушка" (всі вже забули, як він разом зі своїм батьком, потрапивши до парламенту за підтримки "Батьківщини", відмовився увійти до її фракції), "Стрижаков-"ларінець" (нікому вже не цікаво, що він колись фотографувався з тодішнім головою ОДА), "Райкович-?" (а хто, до речі, Райкович? Тут і прізвисько важко придумати) теж особливо імідж не псують.

Багатство теж в очах пересічних кіровоградців ролі не грає. Трохи бідніший, ніж його опоненти, Стрижаков (хоча хто його зна насправді) для більшості городян — олігарх. Табалов і Райкович — усім давно відомі багатії.

Партія регіонів? Так, Райковича називають близьким до Сергія Ларіна, Табалов балотується від партії "Наш край", у списках якої більш, ніж достатньо екс-регіоналів, Стрижаков — сам колишній регіонал. Теж не причепишся.

Ані публічна демонстрація любовного екстазу з народом у всіляких позах, ані якісь політичні вподобання кандидатів на вибір майже не вплинуть. Дістало це все. "Залюбили". У свідомості кіровоградців у герці зійдуться досвід і молодість, стабільність і новації, толерантність і властива юності категоричність. Що з цього краще, а що гірше — неетичне запитання, кожному — своє.

Оригінал публікації

Немає коментарів:

Дописати коментар