tag:blogger.com,1999:blog-75922700988936622002024-02-19T10:53:43.228+02:00Андрій Лисенкоandriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.comBlogger458125tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-60662760924267536802022-12-07T16:03:00.006+02:002022-12-07T16:03:30.325+02:00ООН зафіксувала 441 вбивство мирних жителів поблизу Києва у перші тижні вторгнення Росії<p><i><b><a href="https://www.nytimes.com/live/2022/12/07/world/russia-ukraine-war-news/a-un-report-documents-441-killings-of-civilians-around-kyiv-in-the-first-weeks-of-russias-invasion?smid=url-share" target="_blank">The New York Times</a> переказала звіт ООН, а я переклав цей переказ українською</b></i><br /><br />Організація Об’єднаних Націй детально описала вбивства без суду і слідства, здійснені російською армією протягом першого місяця війни, опублікувавши звіт у середу. В ньому — жахливий і детальний аналіз ризиків для цивільного населення в окупованих Росією регіонах України.<br /><br />У доповіді Верховного комісара ООН з прав людини задокументовано 441 вбивство цивільного населення в районах уздовж маршруту російського наступу на Київ як на західному, так і східному берегах Дніпра. З них 28 дітей, йдеться у документі. Зазначається, що загальна кількість убивств у цьому районі «ймовірно, значно вища».<span></span></p><a name='more'></a><p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnkzmoPfcHCsaDXX3-BfxcwTxxUg1gJ_-KzvwF5rGD71x999LY5GAAla9gJYu6YxI3EvgsfTBOXTQvfrBLLxsiUybiZQLZJQIf1Y46t2dZrknACMdcIh4pkCPomhjbUPicTRLPNVNGroGWQmThVXUYPRjU9RAKS36_stCof01_CHuYIibpXYr3Zd4Y/s640/071222007.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnkzmoPfcHCsaDXX3-BfxcwTxxUg1gJ_-KzvwF5rGD71x999LY5GAAla9gJYu6YxI3EvgsfTBOXTQvfrBLLxsiUybiZQLZJQIf1Y46t2dZrknACMdcIh4pkCPomhjbUPicTRLPNVNGroGWQmThVXUYPRjU9RAKS36_stCof01_CHuYIibpXYr3Zd4Y/s16000/071222007.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Слідчі та працівники кладовища документують мертвих у Бучі, Україна, у квітні. Фото: Даніель Берегулак для The New York Times</td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;">Доповідь, метою якої було задокументувати військові злочини та допомогти висунути у майбутньому обвинувачення, зʼявилася в результаті одного з кількох міжнародних розслідувань жахливих картин, побачених після відступу російської армії з Київщини. Українська прокуратура також збирає докази.<br /><br />Оскільки війна триває вже десятий місяць, український уряд рішуче відкидає пропозиції деяких європейських і американських політиків вести переговори про врегулювання, поки окремі регіони залишаються під окупацією. При цьому Україна вказує на порушення прав, виявлені на територіях, відвойованих у Росії.<br /><br />Українська влада виявила понад тисячу тіл після відходу Росії з околиць Києва. Слідчі ООН зосередилися на доведених випадках страт без суду та нападів на окремих цивільних осіб російськими солдатами, за винятком жертв артилерійського обстрілу. Доповідь зосереджувалася на вбивствах українців у містах і селах на північ від Києва, окупованих з 24 лютого по 6 квітня.<br /><br />Судове переслідування військових злочинців, ймовірно, почнеться через роки, і російський уряд відмовився від співпраці, зазначає ООН у звіті, додаючи, що Росія не продемонструвала «жодних ознак» того, що має намір судити своїх солдатів за військові злочини. Підрозділи Східного військового округу Росії, що базується у Східному Сибіру, становили основну частину штурмових сил, які йшли на Київ у лютому.<br /><br />«Невдовзі після відступу російських військ з різних міст і сіл, — йдеться у звіті, — місцеві жителі, влада та правоохоронні органи почали знаходити тіла загиблих мирних жителів у значній кількості». Тіла були на вулицях, у полях, парках, лісових масивах, у будинках, у спалених транспортних засобах на дорогах, у підвалах, ямах та імпровізованих могилах, сказано в документі.<br /><br />Слідчі глибоко вивчили вибірку зі 100 випадків, у тому числі в Бучі, передмісті Києва, де після відступу росіян на вулицях знайшли розкидані тіла.<br /><br />Зі 100 вивчених випадків 57 були стратами без суду. В інших випадках мирних жителів обстрілювали здалеку, коли вони їхали на автомобілях, велосипедах або йшли пішки, іноді під час спроби втекти із зони бойових дій, йдеться у звіті.<br /><br />«У більшості випадків жертви вбивств у місцях їх утримання були знайдені з руками в наручниках або зв’язаними клейкою стрічкою, а також з травмами, які свідчать про катування та інше жорстоке поводження перед вбивством», – сказано у звіті. Зазначається, що одне тіло мало ознаки сексуального насильства.<br /><br />Слідчі спиралися на відвідування місць подій, опитування родичів, протоколи судово-медичної експертизи, а також фотографії та аудіозаписи, йдеться у звіті. У ньому також сказано, що докази свідчать про порушення договорів, учасником яких є Росія, в тому числі Женевських конвенцій, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і Римського статуту Міжнародного кримінального суду.<br /><br />Деякі вбивства задокументовані з жахливими подробицями. Жінка сховалася в помешканні, поки на вулиці лунали постріли, і знайшла потім застреленими двох чоловіків — свого та ще одного. «Обох загиблих вона того ж дня поховала на подвір’ї», — йдеться у звіті.<br /><br />Російська бронетехнічна колона, що проходила через місто Мохнатин, відкрила вогонь по трьох підлітках на узбіччі дороги, обезголовивши одного зі зброї великого калібру, а інших смертельно поранивши. «Другий хлопець міг спілкуватися і запитав: "Це виглядає погано?"» про свою травму, йдеться у звіті з посиланням на свідків. Зазначається, що хлопчик помер дорогою до лікарні.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-38325618689746933842022-12-07T15:03:00.005+02:002022-12-07T15:03:45.099+02:00Українські безпілотники зухвало атакували дві авіабази в глибині Росії<p><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/12/07/ukrayinski-bezpilotnyky-zuhvalo-atakuvaly-dvi-aviabazy-v-glybyni-rosiyi/" target="_blank">Переклад</a> статті Марії Ільюшиної, Джеффа Стайна і Девіда Л. Стерна, The Washington Post</b></i><br /><br />У понеділок у глибині Росії прогриміли вибухи на двох військових об’єктах, в тому числі на аеродромі, який служив базою для бомбардувальників, що нібито використовувалися під час невпинних авіаударів Москви по критично важливій цивільній інфраструктурі України. Ця атака стала найнахабнішим ударом Києва по території Росії з початку повномасштабного вторгнення Росії дев’ять місяців тому.<br /><br />Російські авіаудари продовжилися через кілька годин після повідомлень про вибухи в Росії, що сталися на базі стратегічних бомбардувальників Енгельс-2 у Саратові, на Волзі, і на військовій авіабазі Дягілеве в Рязанській області.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihwBBu4zX-zETeLjOhk2Z-17VUrBZ_sT6sLsEVcqLRrO0NV1BLGlTjkCRpR-QEklR5lwoXn1ErvMBuyFs4tklXwLKBMTRT85LTFqw_eskG75Mx0lHi7Qgih5GJuRMXTyLlGGc3_v_p4cEIheSSpFx2ueuLknJMDz7QVpAKHJrz1oCaA8y7T9ZDYElx/s640/061222010.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihwBBu4zX-zETeLjOhk2Z-17VUrBZ_sT6sLsEVcqLRrO0NV1BLGlTjkCRpR-QEklR5lwoXn1ErvMBuyFs4tklXwLKBMTRT85LTFqw_eskG75Mx0lHi7Qgih5GJuRMXTyLlGGc3_v_p4cEIheSSpFx2ueuLknJMDz7QVpAKHJrz1oCaA8y7T9ZDYElx/s16000/061222010.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Безпілотник Ту-141 «Стриж» радянського виробництва. Апаратом такого типу, ймовірно, був нанесений удар по аеродрому в Енгельсі. Фото з відкритих джерел</td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;">Міноборони Росії звинуватило Україну в організації вибухів, у результаті яких загинули щонайменше троє російських військових і ще четверо отримали поранення. Київ не взяв на себе відповідальність, але високопоставлений український посадовець на умовах анонімності підтвердив, що операції були проведені українськими силами.<br /><br />У заяві, опублікованій увечері в понеділок, Міністерство оборони Росії визнало атаки та заявило, що ППО перехопила українські безпілотники, що летіли дуже низько.<br /><br />Обидві бази знаходяться далеко від українського кордону, і безпілотникам довелося б пролетіти до 400 миль непоміченими, щоб дістатися до них. Це свідчить про серйозні проблеми з повітряною безпекою в Росії.<br /><br />У Міноборони Росії заявили, що уламки перехоплених безпілотників «незначно пошкодили» корпуси двох літаків. The Washington Post не змогла незалежно перевірити це твердження.<br /><br />Російські ЗМІ повідомили, що безпілотник у понеділок вранці впав на злітно-посадкову смугу військової авіабази стратегічних бомбардувальників Енгельс-2 у південно-західній частині Саратовської області, приблизно за 350 миль від українського кордону.<br /><br />Двоє військовослужбовців отримали поранення, два літаки — пошкодження, повідомляє Telegram-канал Baza, близький до російських спецслужб і МВС.<br /><br />Телеграм-канал Astra повідомив, що два пошкоджені літаки були стратегічними атомними бомбардувальниками Туполєв Ту-95. Ту-95 можуть нести тип крилатих ракет, які використовуються для атаки на інфраструктуру України, але зазвичай відіграють важливу роль у стратегічних силах Росії та ядерному стримуванні.<br /><br />Другий вибух стався на військовій авіабазі Дягілеве в Рязанській області, приблизно за 130 миль на південний схід від Москви. За даними російських державних ЗМІ, загинули троє людей. На базі дислокуються ядерні бомбардувальники великої дальності Ту-95 і Ту-22М.<br /><br />Небажання Києва взяти на себе відповідальність за атаки відповідає напрацьованій схемі поведінки українських офіційних осіб, які навмисно дають загадкові коментарі після вибухів на стратегічно важливих російських військових об’єктах останніми місяцями.<br /><br />«Земля кругла — відкриття Галілея. Астрономію в Кремлі не вивчали, віддаючи перевагу придворним астрологам, — написав у понеділок у твіттері радник президента України Михайло Подоляк, очевидно, маючи на увазі два вибухи. — Якби це було не так, вони б знали: якщо щось запускається в повітряний простір інших країн, рано чи пізно невідомі об’єкти повернуться в точку вильоту».<br /><br />Минулого тижня німецький новинний сайт Der Spiegel повідомив, що на аеродромі Енгельс-2 кипить активність, ймовірно, у рамках підготовки до чергового ракетного удару по Україні, на супутникових знімках видно ряди літаків, схожих на Ту-95 і Т-160.<br /><br />Якщо Україні справді вдалося за допомогою безпілотних літальних апаратів (БПЛА) дістатися до двох російських аеродромів так далеко від власних кордонів, атака стала однією з найсміливіших операцій Києва на сьогодні.<br /><br />«За моєю інформацією, аеродром в Енгельсі був уражений БПЛА Ту-141 “Стриж” ще радянського виробництва», – написав у своєму популярному Telegram-каналі військовий кореспондент дружньої до Кремля газети «Комсомольская правда» Олександр Коц після заяви Міноборони РФ.<br /><br />Коц здивувався, як безпілотники могли дістатися до баз непоміченими, зазначивши, що Москва знаходиться на такій же відстані.<br /><br />«Таким чином він безперешкодно пролетів майже 650 км над територією РФ, — написав Коц. — Стелс-технологія була освоєна в СРСР задовго до того, як стала трендом? Ви ж знаєте, що до Москви від українського кордону менше 650 км».<br /><br />Ще один російський військовий блогер Дмитро Конаніхін назвав удар по ядерних бомбардувальниках конфузом. «Стратегічні ядерні сили Росії можна перемогти копійчаними дронами».<br /><br />Через кілька годин після повідомлень про два вибухи по всій Україні завили сирени повітряної тривоги, Росія запустила нову хвилю ракет.<br /><br />У селі Новософіївка Запорізької області загинуло щонайменше двоє людей, повідомив посадовець Офісу президента України Кирило Тимошенко.<br /><br />Багато російських ракет знищила українська протиповітряна оборона, але принаймні деякі з них вразили об’єкти інфраструктури, і з’явилися нові повідомлення про збої в електропостачанні, зокрема в сусідній Молдові.<br /><br />У Києві влада закликала жителів, багато з яких уже стомилися від нових і нових ударів, сховатися в притулках. Тисячі столичних жителів швидко спустилися під землю, в тому числі на станції метро.<br /><br />Вже два тижні ходять чутки про те, що Росія готує більш масштабну атаку на інфраструктуру України, заявив у телефонному інтерв’ю депутат Київської міської ради Георгій Ясінський.<br /><br />«Ми люди розумні — і це не ігноруємо, — сказав Ясінський. — Усі очікували удару, але люди вважають, що наступний буде більш серйозним».<br /><br />Під час телефонної розмови минулого тижня президент Росії Володимир Путін сказав канцлеру Німеччини Олафу Шольцу, що удари по інфраструктурі України були «вимушеними та неминучими» через атаки України на російські об’єкти, в тому числі Кримський міст, і через військову підтримку України Заходом.<br /><br />Але російська ракетна кампанія, яка почалася на початку жовтня, схоже, відображає визнання Путіним невдач його армії та того, що йому не вдасться завоювати і захопити всю Україну, як він сподівався.<br /><br />Після невдачі з узяттям Києва навесні, а потім витіснення у вересні з території, яку вони окупували на північному сході Харківської області, останніми тижнями російські війська були змушені відступити з Херсона на півдні, незважаючи на заяви Москви, що місто анексоване.<br /><br />Не досягнувши своїх цілей на полі бою, Кремль тепер, здається, має намір залишити мільйони українців без світла, тепла та води в холодні зимові місяці, що підвищує можливість гуманітарної катастрофи. Це, однак, лише зміцнило рішучість українців чинити опір російським загарбникам.<br /><br />Провоєнні коментатори в Росії висловили занепокоєння ударами по двох авіабазах.<br /><br />«Такий неочікуваний і нахабний удар по базі однієї з частин [ядерної] тріади публічно демонструє їхню вразливість перед простими звичайними засобами ураження і свідчить про те, що робота з бойового забезпечення фактично зведена до нуля», – повідомив у Telegram популярний блогер Военный Осведомитель.<br /><br />Деякі лідери думок закликали до ще більш жорстоких ударів по українській цивільній інфраструктурі.<br /><br />«Почався масований військовий гуманітарний удар по Україні. Його мета — зупинити теракти, які київський режим коїть на території Росії, — написав у своєму блозі в Telegram Сергій Марков, політик і постійний експерт на російських державних телешоу. — Можна навіть сказати, що в небі сто російських ракет, які летять з гуманітарною метою. Саме так ми повинні їх називати. Гуманітарні удари, ракети добра».<br /><br />У Києві 19-річна Діана Іванченко та 27-річний Саша Желіховський, графічні дизайнери, зібралися під землею після того, як вийшли з 28-го поверху своєї офісної будівлі в центрі міста. Вони сказали, що втомилися від припинення роботи через удари, а Желіховський сказав, що їм можуть не заплатити за повний робочий день через перерви.<br /><br />«Найпростіше зараз дуже складне, просто жити нормальним життям, — сказав Желіховський. — Це величезна проблема».<br /><br />35-річний Дмитро Гиренко понад годину свого робочого дня переховувався на станції метро «Кловська» в центрі Києва. Минулого тижня йому відключили електроенергію та воду, які почали повертатися на вихідних, перш ніж удари в понеділок знову загнали його під землею.<br /><br />«Я такий злий — такий злий, — сказав Гиренко. — Все, досить».<br /><br />«Ми знаємо, через що ми страждаємо, і джерела страждань, — сказав міністр фінансів України Сергій Марченко в інтерв’ю в понеділок у своєму офісі. Марченко та його команда були змушені ховатися під час авіаударів у понеділок на автостоянці міністерства. — Я не думаю, що бідність, життя без води чи електрики, нульові чи мінусові температури, де неможливе опалення, призведуть до того, що ми здамося. Це може лише створити додаткову впертість у головах наших людей, які воліють бути незалежними».</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-90157508134835558512022-11-27T12:58:00.001+02:002022-11-27T12:58:02.138+02:00У США і НАТО закінчуються запаси зброї для України<p>Захід вважав, що артилерійська і танкова війна в Європі ніколи не повториться, і скоротив запаси зброї. Це була помилка.<br /><br /><a href="https://cbn.com.ua/2022/11/27/u-ssha-i-nato-zakinchuyutsya-zapasy-zbroyi-dlya-ukrayiny/" target="_blank">Переклад</a> статті Стівена Ерлангера і Лари Джейкс з The New York Times<br /><br />Коли Радянський Союз розпався, європейські країни різко скоротили свої оборонні бюджети, армії та арсенали.<br /><br />З появою Аль-Каїди майже через десятиліття тероризм став мішенню, що вимагала інших військових інвестицій і менших, більш експедиційних сил. Навіть тривала участь НАТО в Афганістані мало нагадувала сухопутну війну в Європі важкою артилерією і танками, яку майже всі міністерства оборони вважали такою, що ніколи не повториться.<br /><br />А вона повторилася.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLK0BUIGOwHGYSMfkS69Q89UK77xh4rk1V7mqmtcpfYnR9nVBlMhQfumDVPiH_RrGkcBUa6kJyfsQ0IRl3OIbMCwcb0Eznq8KIxBPQF_pPSZ0mcsnjaHwVgb6FQLPqx7aWSaAgjcPQoXGYSxSMXDT70nhbSD8QC7EIxZpN4BtEpSJ4q0k3MvCXA0mc/s640/271122004.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLK0BUIGOwHGYSMfkS69Q89UK77xh4rk1V7mqmtcpfYnR9nVBlMhQfumDVPiH_RrGkcBUa6kJyfsQ0IRl3OIbMCwcb0Eznq8KIxBPQF_pPSZ0mcsnjaHwVgb6FQLPqx7aWSaAgjcPQoXGYSxSMXDT70nhbSD8QC7EIxZpN4BtEpSJ4q0k3MvCXA0mc/s16000/271122004.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Українські військові готуються обстріляти з гаубиці М-777 по російських позиціях у Донецькій області в травні. Фото: Айвор Прікетт для The New York Times</td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;">В Україні європейська війна, яка вважалася неймовірною, знищує скромні запаси артилерії, боєприпасів і протиповітряної оборони того, що дехто в НАТО називає європейськими «арміями бонсай» на честь крихітних японських дерев. Навіть могутні Сполучені Штати мають лише обмежені запаси зброї, яку хочуть і потребують українці, і Вашингтон не бажає забирати ключову зброю з важливих регіонів, таких як Тайвань і Корея, де Китай і Північна Корея постійно «нависають».<br /><br />Зараз, через дев’ять місяців війни, фундаментальна неготовність Заходу спровокувала шалену боротьбу за постачання Україні того, що їй потрібно, одночасно з поповненнями запасів НАТО. Оскільки обидві сторони знищують зброю і боєприпаси темпами, яких не було з часів Другої світової війни, змагання за збереження арсеналів стало критичним фронтом, який може виявитися вирішальним для України.<br /><br />За словами представників НАТО, кількість використовуваної артилерії вражає. В Афганістані сили НАТО, можливо, вистрілювали б навіть 300 артилерійських снарядів на день і не мали б реальних побоювань щодо протиповітряної оборони. Але Україна може випускати тисячі снарядів щодня і все ще відчайдушно потребує протиповітряного захисту від російських ракет і безпілотників іранського виробництва.<br /><br />«День в Україні — це місяць або більше в Афганістані», — заявила Каміль Гранд, експертка з оборони Європейської ради з міжнародних відносин, яка донедавна була помічником генерального секретаря НАТО з оборонних інвестицій.<br /><br />Минулого літа на Донбасі українці випускали від 6 000 до 7 000 артилерійських снарядів щодня, зазначив високопоставлений чиновник НАТО. Росіяни — від 40 000 до 50 000 снарядів на день. <br /><br />Для порівняння: Сполучені Штати виробляють лише 15 000 снарядів щомісяця.<br /><br />Тож Захід намагається знайти дедалі дефіцитніше обладнання та боєприпаси радянських часів, які Україна може використовувати зараз, включаючи ракети ППО С-300, танки Т-72 й особливо артилерійські снаряди радянського калібру.<br /><br />Захід також намагається використовувати альтернативні системи, навіть якщо вони старіші, щоб замінити запаси дорогих ракет протиповітряної оборони та протитанкових Javelin, що скорочуються. Це — сильні сигнали західним оборонним промисловцям про те, що довгострокові контракти не за горами, і що слід використовувати більше змін працівників і запускати старі заводські лінії. Захід намагається закуповувати боєприпаси в таких країнах, як Південна Корея, щоб відправляти їх в Україну.<br /><br />Є навіть дискусії про інвестиції НАТО у старі заводи в Чехії, Словаччині та Болгарії, щоб відновити виробництво 152-мм і 122-мм снарядів для української артилерії, яка все ще здебільшого радянської доби.<br /><br />Але перешкод так само багато, як і можливих рішень.<br /><br />Країни НАТО — часто з великою помпою — надали Україні передову західну артилерію, яка використовує 155-мм снаряди стандарту НАТО. Але системи НАТО рідко сертифіковані для використання снарядів, вироблених іншими країнами НАТО, які часто виготовляють снаряди по-різному. (Це спосіб для виробників зброї гарантувати, що вони продаватимуть боєприпаси для своєї зброї, як виробники принтерів заробляють гроші на чорнильних картриджах.)<br /><br />Крім того, існує проблема законного експортного контролю, який визначає, чи можна відправляти зброю та боєприпаси, продані одній країні, до іншої країни, яка перебуває у стані війни. Саме тому швейцарці, які заявляли про нейтралітет, відмовили Німеччині в дозволі на експорт в Україну необхідних зенітних боєприпасів, які виготовили в Швейцарії і продали німцям. Аналогічне обмеження на експорт зброї діє в Італії.<br /><br />Офіційний представник НАТО описав змішаний пакет систем, з якими тепер має впоратися Україна, як «зоопарк НАТО», враховуючи поширеність тваринних назв для зброї, як-от «Гепард» (німецька «гепард») і ракетної системи «земля-повітря» під назвою «Кротале». (французька гримуча змія). Тому поповнення запасів є складним питанням, як і обслуговування.<br /></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRVpGJilr0JQfNY0b_KrYJ2e4SwIBAyDxAbWLhPwupvea5D_FnMXyIqsw7ec9gfvAWdCVLrOpa1fQPcpomFi2oMRf0KE-y8LDmwWZAq93kz-MmDvhSwc0d06_EYjSYdMZ1lpUkjXoXXEV9BhjRWEi4MewEITS6KMdwqe_eZq7es14cnkVOSGsvPkjM/s640/271122006.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="480" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRVpGJilr0JQfNY0b_KrYJ2e4SwIBAyDxAbWLhPwupvea5D_FnMXyIqsw7ec9gfvAWdCVLrOpa1fQPcpomFi2oMRf0KE-y8LDmwWZAq93kz-MmDvhSwc0d06_EYjSYdMZ1lpUkjXoXXEV9BhjRWEi4MewEITS6KMdwqe_eZq7es14cnkVOSGsvPkjM/s16000/271122006.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Зенітний танк Gepard на заводі Krauss-Maffei Wegmann у Мюнхені. Фото: Фелікс Шмітт для The New York Times</td></tr></tbody></table><br />У росіян також проблеми з поповненням. Зараз вони використовують менше артилерійських снарядів, але їх у них багато, навіть якщо деякі старі та менш надійні. Москва також намагається наростити військове виробництво та, як повідомляється, прагне купити ракети у Північної Кореї та більше дешевих безпілотників у Ірану.<br /><br />Враховуючи російську анексію Криму в 2014 році та війну на Донбасі, нові цілі щодо військових витрат НАТО — 2 відсотки валового внутрішнього продукту до 2024 року, з яких 20 відсотків — на обладнання замість зарплат і пенсій — здаються скромними. Але навіть вони були здебільшого проігноровані ключовими країнами-членами.<br /><br />У лютому, коли почалася війна в Україні, запаси багатьох країн становили лише приблизно половину того, що мало бути, сказав посадовець НАТО, і було мало прогресу в створенні зброї, яка могла би взаємозамінно використовуватися країнами Альянсу.<br /><br />Навіть у межах Європейського Союзу лише 18 відсотків витрат країн на оборону є кооперативними.<br /><br />Для країн НАТО, які надали великі обсяги зброї Україні, особливо для прифронтових держав, таких як Польща та країни Балтії, її заміна виявилася складною проблемою.<br /><br />Французи, наприклад, надали сучасну зброю і створили фонд у 200 мільйонів євро (близько 208 мільйонів доларів) для України, щоб купувати зброю, виготовлену у Франції. Але Франція вже передала Україні щонайменше 18 сучасних гаубиць «Цезар» — близько 20 відсотків усієї наявної артилерії — і не хоче надавати більше.<br /><br />Європейський Союз схвалив 3,1 мільярда євро (3,2 мільярда доларів) для відшкодування державам-членам за те, що вони надають Україні, але цей фонд, Європейський фонд миру, вичерпаний майже на 90 відсотків.<br /><br />Загалом країни НАТО наразі надали Україні зброї на близько 40 мільярдів доларів, що приблизно дорівнює річному оборонному бюджету Франції.<br /><br />Інший посадовець НАТО сказав, що менші країни вичерпали свій потенціал, це 20 із 30 членів НАТО. Але решта 10 можуть надати більше, припустив він, особливо потужніші союзники: Франція, Німеччина, Італія та Нідерланди.<br /><br />Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг порадив Альянсу, зокрема Німеччині, що керівні принципи НАТО, які вимагають від членів зберігати запаси, не повинні бути приводом для обмеження експорту зброї в Україну. Але правда ще й у тому, що Німеччина та Франція, як і Сполучені Штати, хочуть відкалібрувати зброю, яку отримує Україна, щоб запобігти ескалації та прямим нападам на Росію.<br /><br />Українці хочуть щонайменше чотири системи, які Захід не надав і навряд чи надасть: ракети класу «земля-земля» великої дальності, відомі як ATACMS, які можуть вразити Росію та Крим; західні винищувачі; західні танки; і набагато більш досконалий протиповітряний захист, сказав Марк Ф. Кансіан, колишній стратег Білого дому зі зброї, який зараз є старшим радником у Вашингтонському центрі стратегічних і міжнародних досліджень.<br /><br />ATACMS із радіусом дії близько 190 кілометрів не дадуть через побоювання, що вони можуть вразити Росію; танки і винищувачі просто надто складні, потрібен рік або більше, щоб навчитися використанню та обслуговуванню. Щодо протиповітряної оборони, сказав Канчіан, НАТО і Штати дезактивували більшу частину своєї протиповітряної оборони малого радіусу дії після холодної війни, і тут мало що можна вдіяти. Виробництво більшої кількості може тривати до двох років.<br /><br />Технічне обслуговування є ключовим, але є відносно простіше обладнання, скажімо, гаубиця М-777, передана Україні. Маючи потрібні частини, український інженер може зв’язатися з американським артилерійським офіцером у Форт-Сіллі, штат Оклахома, і поговорити про технічне обслуговування через Zoom.<br /><br />Україна також виявилася адаптивною. ЗСУ відомі в НАТО як «Армія Макгайвера», що є посиланням на старий телевізійний серіал, у якому герой винахідливий та імпровізує з усім, що потрапляє під руку. Для обстрілу російських позицій на острові Зміїний, наприклад, українці поставили «Цезарі» з 40-кілометровим радіусом дії на баржі й відбуксирували їх на 10 кілометрів, щоб вразити острів, який був за 50 кілометрів. Україна також потопила «Москву», флагман російського Чорноморського флоту, власними адаптованими ракетами та створила безпілотники, які можуть атакувати кораблі в морі.<br /><br />Американські посадовці наполягають, що їхні військові все ще мають достатньо матеріальних засобів, щоб продовжувати постачати Україні та захищати інтереси США в інших регіонах.<br /><br />«Ми прагнемо забезпечити Україну тим, що їй потрібно на полі бою», — заявила Сабріна Сінгх, заступник прес-секретаря Пентагону, цього місяця після оголошення про додаткові ракети Stinger для України.<br /><br />Вашингтон також розглядає старіші, дешевші альтернативи: надання Україні протитанкових ракет TOW, яких має багато, замість Javelin, і ракет класу «земля-повітря» Hawk замість новіших версій. Але посадовці все більше підштовхують Україну до того, щоб вона була більш ефективною і не збивала, наприклад, ракетою за 150 000 доларів безпілотник, вартість якого 20 000 доларів.<br /><br />Деяка зброя вже закінчується.<br /><br />Станом на вересень американські військові мали обмежену кількість 155-мм артилерійських снарядів у своїх запасах, а також — керованих ракет, ракетних установок, гаубиць, Джавелінів і Стінгерів, згідно з аналізом Канчіана.<br /><br />Дефіцит 155-мм артилерійських снарядів, «ймовірно, найбільше турбує планувальників», сказав Канчіан.<br /><br />«Якщо ви хочете збільшити виробничу потужність 155-мм снарядів, — сказав він, — мине, ймовірно, чотири-п’ять років, перш ніж ви почнете бачити, як вони сходять з конвеєра».</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-13949894706320961162022-11-25T14:22:00.002+02:002022-11-25T14:22:25.056+02:00Матільда. Кропивницька собака завела собі інстаграм й роздає інтерв’ю<p>«Ну добре, ти іноді говориш зі своїм псом, але писати тваринам?! — застерігав мене мозок, коли я вирішив домовитися в інстаграмі про <a href="https://cbn.com.ua/2022/11/25/matilda-kropyvnytska-sobaka-zavela-sobi-instagram-j-rozdaye-interv-yu/" target="_blank">інтерв’ю з кропивницькою собакою Матільдою</a>. — І що ти напишеш їй, якщо вона відповість тобі: "Гав!"?» Але психіка лишилася неушкодженою, бо повідомлення прийшло з профілю мого знайомого: «Привіт. Я веду Матільду. Фоткаю її. Щодня бачу її. Подружка прям. Гарна собачка. Тільки ніхто не знає, хто веде її сторінку, крім тебе».<br /><br />Що ж, хай власник акаунту Матільди лишається невідомим, якщо йому цього так хочеться. Йому за тридцять, він працює в центрі Кропивницького. Вдома колись була черепашка, нині тварин немає, а ідея фіксувати моменти життя товстої й симпатичної собаки прийшла після того, як побачив календар з брутальними чоловіками й котиками від нашої Мирослави Липи.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYdt21_COIf97HxwXJEKjEbNtemuJKhGXzwIBp7Nb0oqBR8S9CY3YjlboUSjyR2HonsgCvvoLNUJvcFs2diTcXkpEA0TdRB9UXyK1Z8cyUaL60BCDtYhXn1PEJOhlEXvGu9_P5ayVmXAArKlFXjIkLnENSKcVAAkbdAhrpSgzQGLFGz9FBoCrqee_C/s635/matilda4.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="617" data-original-width="635" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYdt21_COIf97HxwXJEKjEbNtemuJKhGXzwIBp7Nb0oqBR8S9CY3YjlboUSjyR2HonsgCvvoLNUJvcFs2diTcXkpEA0TdRB9UXyK1Z8cyUaL60BCDtYhXn1PEJOhlEXvGu9_P5ayVmXAArKlFXjIkLnENSKcVAAkbdAhrpSgzQGLFGz9FBoCrqee_C/s16000/matilda4.jpg" /></a></div><p style="text-align: left;"><i>— Я щодня бачу цю собаку. Якось ми здружилися з нею. Один раз купив їй поїсти, другий... Бублики, до речі, любить.</i><br /><br />— А що ще?<br /><br /><i>— Та все їсть, що дають. Її майже щодня дівчина пригощає молоком, яке привозить на продаж. Одного разу не було собачого корму в крамниці, то я купив їй «Віскас». Їла й не нявкала.</i><br /><br /></p><h2 style="text-align: center;">Сюжет телеканалу «Вітер» про Матільду</h2><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><iframe allowfullscreen="" class="BLOG_video_class" height="353" src="https://www.youtube.com/embed/rSZXZE5EhYc" width="482" youtube-src-id="rSZXZE5EhYc"></iframe></div><p style="text-align: left;"><br />— Як поводить себе? Не намагається вкусити?<br /><br /><i>— Ти знаєш, вона специфічна така, не любить людей маргінальної зовнішності. На нормальних — ну, маю на увазі, не обшарпаних, у чистому одязі — не реагує, поки самі не підійдуть. Ще може гиркнути, коли хтось за вухо занадто сильно смикне. </i><br /><br /><i>Вдень Матільда зазвичай тусується біля «пантер». Увечері переходить на той бік Великої Перспективної, гуляє площею, лежить біля численних кафешок на Дворцовій. Страшенно любить ласку й увагу, її гладять, чухають, фотографуються з нею.</i><br /><br />— Знаєш її історію? Звідки вона взялася?<br /><br /><i>— Знаю, що живе у під’їзді будинку за краєзнавчим музеєм. Мешканець цього під’їзду годує її і ще кількох собак, які теж там ночують. <br /><br />До речі, торік вона якось опинилася на дні колишнього фонтану біля «пантер». То довелося рятувальникам її витягувати, бо сама не могла вибратися.</i><br /><br />— Мені здається, у неї ожиріння...<br /><br /><i>— Чому «здається»? Так і є. </i><br /><br />— Скільки років Матільді?<br /><br /><i>— Точно відповісти складно. Але, судячи з вусів, вона ще не стара. Середнього віку, я би сказав.</i><br /><br />— Позує, коли фотографуєш?<br /><br /><i>— Дочекаєшся від неї! Навпаки, як тільки бачить, що я дістав з кишені телефон, відвертається.</i><br /></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRdRMVJb00FIs3ya6CqthsW3iukoMoQRi5i9pKHxg_BJYoVUhLKECyqJ12T-heY5QsKOs0ebfHrzeWK_hPrhX43DDjvNViXnPQ_UalmlyryNaVmQBqwKuNNakPioaYDl0gpIhj6CTA__gUdalVyOgfDPD289eOlvZBVTkoMlXeZQg8i2fBKl8x54cA/s843/matilda10.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="843" data-original-width="843" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRdRMVJb00FIs3ya6CqthsW3iukoMoQRi5i9pKHxg_BJYoVUhLKECyqJ12T-heY5QsKOs0ebfHrzeWK_hPrhX43DDjvNViXnPQ_UalmlyryNaVmQBqwKuNNakPioaYDl0gpIhj6CTA__gUdalVyOgfDPD289eOlvZBVTkoMlXeZQg8i2fBKl8x54cA/s16000/matilda10.jpg" /></a></div><p style="text-align: left;">— Є якась мета у веденні інстаграму Матільди?<br /><br /><i>— Нема, поки принаймні. Я веду його лише кілька тижнів. Просто бачу й розумію, що тварин треба підтримувати, особливо з наближенням зими і взимку. Матільда, звісно, не з тих собак, що голодують, але ж є інші...</i></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-62954991239985091052022-11-24T13:04:00.007+02:002022-11-24T13:04:46.906+02:00Зимові холоди стають зброєю<p><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/11/24/zymovi-holody-stayut-zbroyeyu/" target="_blank">Переклад</a> тексту з поштової розсилки The New York Times</b></i><br /><br />Один із найпотужніших російських авіаударів за останні тижні залишив Київ та інші міста по всій Україні без світла, води й інших основних послуг. Росія посилює атаки на інфраструктуру, коли температура знижується, що викликає побоювання щодо гуманітарної катастрофи в найближчі зимові місяці.<br /><br />Президент Володимир Зеленський заявив: очевидно, що Росія прагне «перетворити зимові холоди на зброю масового знищення», оскільки війна йде на десятий місяць. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, десять мільйонів українців залишилися без світла, а половина енергетичної інфраструктури країни пошкоджена або зруйнована.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhj3Y_8rzWLyK9HgQjOesv2lGHSXWthDeZ6FgOOWKLRbCCi3kLqdogcS2uAFnYurIDa5TPX41iFspfYhAWWn3lpJMTApEzXgV56zi-VMWKredvMAIDlt5XoiS93x3UMHDwWkYXR0dGyLjC5gYImwljyfOn9vV3p4cV-npwPwK8nAt-98ilJZrBLTzr0/s640/24112204.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhj3Y_8rzWLyK9HgQjOesv2lGHSXWthDeZ6FgOOWKLRbCCi3kLqdogcS2uAFnYurIDa5TPX41iFspfYhAWWn3lpJMTApEzXgV56zi-VMWKredvMAIDlt5XoiS93x3UMHDwWkYXR0dGyLjC5gYImwljyfOn9vV3p4cV-npwPwK8nAt-98ilJZrBLTzr0/s16000/24112204.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Світло свічок у квартирі в центрі Дніпра у середу, коли через вибухи зникла електрика. Фото: Тайлер Хікс / The New York Times</td></tr></tbody></table><br />Удари Росії по енергомережі змусили національну енергопостачальну компанію здійснювати поступове відключення електроенергії, залишаючи майже всіх жителів країни без світла від чотирьох до 12 годин на день.<br /><br />Український уряд допомагає евакуюватися з регіонів, де не можна гарантувати достатню кількість електроенергії та тепла, включаючи Херсон, який тепер знову під контролем України.<br /><br />«Простіше кажучи, ця зима буде присвячена виживанню», — сказав Ханс Клюге, регіональний директор ВООЗ у Європі. Він очікує, що цієї зими близько трьох мільйонів українців покинуть свої домівки, щоб знайти тепло та безпеку.<br /><br />«Вони зіткнуться з серйозними проблемами зі здоров’ям, включаючи респіраторні інфекції, такі як Covid-19, пневмонія та грип, а також серйозним ризиком дифтерії та кору серед невакцинованих груп населення», – додав він.<br /><br />У більшій частині країни вже встановилася зимова погода вже встановилася з мінусовими температурами і снігом. Україна та її союзники готуються до найгіршого.<br /><br />Зеленський оголосив про національну ініціативу з підготовки тисяч тимчасових центрів для надання базових послуг — електроенергії, мобільного зв’язку, доступу до Інтернету, опалення, води та надання першої допомоги — у разі тривалих відключень. Муніципальні працівники в Києві також встановлюють 1000 опалювальних укриттів, які можуть служити бункерами для сотень людей. Запасів у цих укриттях вистачить приблизно на тиждень.<br /><br />У свій останній пакет допомоги на 400 мільйонів доларів США включили понад 200 генераторів разом із боєприпасами для систем ППО NASAMS і артилерійських систем HIMARS, які вони вже відправили в Україну. Деякі європейські міста також об’єдналися, щоб розпочати перевезення генераторів в Україну.<br /><br />Ще до останніх атак Росії на інфраструктуру Україна зіткнулася з гуманітарною кризою. За даними ООН, майже 18 мільйонів людей — понад 40 відсотків усього населення — потребують допомоги. Близько 14 мільйонів уже були змушені покинути свої домівки, у тому числі 6,2 мільйона внутрішньо переміщених осіб і майже 7,7 мільйона біженців.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-24024577613665357972022-11-23T13:02:00.007+02:002022-11-23T13:02:51.709+02:00Кропивничанин, який на фронті з квітня: «Головна мотивація — радість жителів звільнених міст і сіл»<p>Мого <a href="https://cbn.com.ua/2022/11/23/kropyvnychanyn-yakyj-na-fronti-z-kvitnya-golovna-motyvatsiya-radist-zhyteliv-zvilnenyh-mist-i-sil/" target="_blank">співрозмовника</a> звати Олександром, йому за тридцять, і він уже вдруге воює з росією (перший раз — у 2015-му на Донбасі, обличчя і прізвище героя інтерв’ю не «світимо» з міркувань безпеки). У нинішньому році на фронті — з квітня. <br /><br />Сашко — гранатометник і медик. Середнього зросту, з охайною бородою, він говорить дуже спокійно і тихо. Внутрішню напругу видає лише погляд: іноді військовий так зиркає з-під лоба, що робиться аж трохи не по собі. <span></span></p><a name='more'></a><p></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7ogyb2L4faXUIPvYU720bltw7dpkFa7-tBej_1Kpayey1lDljOyegC5WcGTaol82hTHk3frF_D49gvd_-96vfaKsKjfFZFepssXgn6EyFsY0wERk56BYASz7b5EQG0Da9YXxv9F42BnHpVT45kL74ES1hGwDAmyNMeTU-MxCn-uBGqbeLZDDc8c4Z/s640/front_start.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7ogyb2L4faXUIPvYU720bltw7dpkFa7-tBej_1Kpayey1lDljOyegC5WcGTaol82hTHk3frF_D49gvd_-96vfaKsKjfFZFepssXgn6EyFsY0wERk56BYASz7b5EQG0Da9YXxv9F42BnHpVT45kL74ES1hGwDAmyNMeTU-MxCn-uBGqbeLZDDc8c4Z/s16000/front_start.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">
<p style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
«Начинка» російського снаряду.</p>
<style type="text/css">p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 115%; background: transparent }</style></td></tr></tbody></table><br /> — Пройшла людина медкомісію, прибула у військкомат. Що далі?<br /><br /><i>— Спочатку формуються батальйони. Потім уже батальйон направляє тих, хто не служив і не має військового фаху, на навчання в навчальний центр. Зараз, крім того, часто відправляють на підвищення кваліфікації за кордон. Мій друг Тьома, наприклад, нині підвищує свою кваліфікацію в Польщі.</i><br /><br />— Що змінилося порівняно з 2015 роком?<br /><br /><i>— Українська армія стала, якщо можна так висловитися, розумнішою. Стратегія і тактика змінилися в кращий бік. У 2015-му переважали штурмові моменти, стрілецькі бої, зараз рулить артилерія. Ну і спецназ, який «тихо прийшов — тихо пішов».</i></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhqvoL32DiF2MUNTh4SDwG7xGpP5zqNpIOF99LtF820NsZxaS9BqNRDkomiqNOPyhRklBgJn6-O34d050Vo1SpUb2aWh3cgx1zgDkJ7KUuedGgIaJ_Y0tt1njapoQwrj9HwGpVvPBEYeYAbwMs9_wLc-y6IfuBR5ClbUGjF80Yj_RZO0aXlbH56oWAV/s640/front1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="479" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhqvoL32DiF2MUNTh4SDwG7xGpP5zqNpIOF99LtF820NsZxaS9BqNRDkomiqNOPyhRklBgJn6-O34d050Vo1SpUb2aWh3cgx1zgDkJ7KUuedGgIaJ_Y0tt1njapoQwrj9HwGpVvPBEYeYAbwMs9_wLc-y6IfuBR5ClbUGjF80Yj_RZO0aXlbH56oWAV/s16000/front1.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Джип, на якому їздять Олександр і його побратими, потрапив під ворожий обстріл. Нині авто ремонтують у Кропивницькому.</td></tr></tbody></table><br />— Як із забезпеченням?<br /><br /><i>— Відверто кажучи, так собі. У моєму підрозділі, який на передовій, — середнє. Половину всього ми купуємо за свій кошт та з допомогою волонтерів. Зарплати зросли, але ж зросли і ціни. Загалом зарплатня хороша, виплачується вчасно, можна і себе забезпечити, і родині регулярно якісь гроші відправляти.</i><br /><br />— Як місцеві ставляться до ЗСУ?<br /><br /><i>— Сказати, що добре, — нічого не сказати. Дуже, надзвичайно, неймовірно добре. Обіймають, плачуть, радіють, кажуть, що дуже чекали на нас. Усі намагаються нагодувати, пустити додому помитися і переночувати.</i><br /><br />— Геть усі?<br /><br /><i>— Колаборанти теж трапляються, але їх незрівнянно менше, ніж нормальних людей. Самі ж місцеві здають своїх проросійських знайомих, але більшість з них відступає разом з російськими військами. Їм обіцяють по сто тисяч рублів і забирають автобусами. Куди — без поняття, очевидно, на територію росії. Може, їх приваблюють ці сто тисяч і можливість жити в ерефії, може, просто бояться відповідальності за співпрацю з окупантами.<br /><br />До речі, за моїми спостереженнями, абсолютна більшість проросійськи налаштованих — маргинали: алкоголіки, наркомани, просто безтолкові люди. </i><br /></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhLwmorgXBqftIY01RuViOgMCNF23xSrFNHHyoMVr0JxXI17i9L6ZxxoKw6uYcXNuGxmd83_sfh_NDdS6aJjSnlHxka83z2wJ1lglHis3TXDEzPqzIHJf75HjlSbS9B2KUgwujSb5rnAc94CCvrs7Je3dkzIropFTEF_r5immx21cbqB8_GVAqulw4j/s640/front2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="361" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhLwmorgXBqftIY01RuViOgMCNF23xSrFNHHyoMVr0JxXI17i9L6ZxxoKw6uYcXNuGxmd83_sfh_NDdS6aJjSnlHxka83z2wJ1lglHis3TXDEzPqzIHJf75HjlSbS9B2KUgwujSb5rnAc94CCvrs7Je3dkzIropFTEF_r5immx21cbqB8_GVAqulw4j/s16000/front2.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Рештки «Камазу», який перевозив рашистів.</td></tr></tbody></table><br />— Розкажи якусь фронтову історію. Ну хоча б байку.<br /><i><br />— Найвеселіша, яку чув, — про бурятів. Неподалік маленького села під Херсоном була позиція шістьох рашистів. Звʼязок у них працював через раз, але мінялися справно, раз на добу. А шістьох бурятів, які заступили на пост напередодні звільнення Херсона, поміняти чи то забули, чи то забили.<br /><br />Буряти захотіли випити й закусити. Пішли звичною вже стежкою у сільський магазин. А там місцеві винесли на вулицю столи і відзначають свято: Херсон знову український. Звучать тости... І заходять шестеро бурятів...<br /><br />Законослухняні жителі села телефонують у поліцію: «Ми тут випивали потроху, аж раптом шість бурятів прийшли. То ми їх роззброїли, поки вони не втямили, що робиться, чекаємо на вас».<br /><br />Приїжджає поліція. А бурятів — лише пʼятеро. «Ви ж про шість заявляли», — кажуть копи місцевим. «Ну, тут цей... Пишіть, коротше, що їх пʼятеро було», — відповідають мужики.<br /><br />Куди подівся шостий бурят? Хтозна...</i><br /><br />— Знаю, що твій підрозділ заходив у Херсон...<br /><br /><i>— Ми зайшли вранці третього дня. І насилу змогли проїхати місто, місцеві витягували нас з авто, підкидали на руках, обіймали, раділи, що словами не передати. Ми вже просилися в них: дайте нам хоча б доїхати до місця призначення й розташуватися там. «Встигнете ще», — відповідали нам і аж сварилися через те, у кого ми будемо ночувати. Емоції переповнювали і херсонців, і нас. Це і є головна мотивація, заради таких моментів я готовий воювати, скільки буде треба.</i></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPlT7U6VguclVvbsP2yLFQjKHai2hBjgbzd8OSQUJiQFjYQkMkokqi3gBA-7q8k4zIJKSQ5jfAF9fV4B3mli5g-OJRGATKHifa6clwuIRvTy7sIo5OQaOrNw66ogk_QRKu65JPimF5yqg6evFtxSyLG3sT-smOL0GTxtShkIo0n-UPJ7CsGM-Htuqo/s640/front3.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="619" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPlT7U6VguclVvbsP2yLFQjKHai2hBjgbzd8OSQUJiQFjYQkMkokqi3gBA-7q8k4zIJKSQ5jfAF9fV4B3mli5g-OJRGATKHifa6clwuIRvTy7sIo5OQaOrNw66ogk_QRKu65JPimF5yqg6evFtxSyLG3sT-smOL0GTxtShkIo0n-UPJ7CsGM-Htuqo/s16000/front3.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Ночувати в теплому помешканні випадає не часто. Значно частіше — у таких викопаних власноруч «норах».</td></tr></tbody></table><br />— Вважається, що людина може звикнути до всього і пережити все. Зрозуміло, що хочеться до сім’ї, до друзів... А що особисто тобі переживається найтяжче?<br /><br /><i>— Буває нерозуміння з боку вищого командування, ось це дуже важко. Розумію, що дехто з них просто заробляє гроші, та все ж... Іноді просто відмовляються приїхати з тилу й зустрітися з особовим складом, відповідати на конкретні запитання щодо якихось матеріальних речей, натомість годують обіцянками. Втім, і це можна пережити. Ми воюємо не за них, ми відстоюємо Україну, як би пафосно це не звучало.</i><br /><br />— Є уставщина? Дідівщина?<br /><br /><i>— У бойових діях немає ні того, ні того. Від слова «зовсім». Деякі бойові офіцери навіть жартують, що демократія у нас навіть в армії. Зрозуміло, що є накази і необхідність їх виконувати. Але ми довіряємо офіцерам, командирам, які воюють поруч з нами. Ми, їхні підлеглі, намагаємося чітко виконувати бойові завдання не в останню чергу через почуття вдячності до них, адже бачимо, що вони перебувають в точно таких умовах, їдять те, що ми, і ризикують своїми життями, як і ми.</i><br /><br /><i>До речі, вище командування, яке сидить у тилу, таких офіцерів найчастіше недолюблює. </i><br /><br />— Були моменти, коли прощався з життям?<br /><br /><i>— У 15-му році — так, у нинішньому поки не було таких випадків. Я тримаюся на своїй власній вірі, на вірі в те, що обов’язково повернуся додому. Хоча, звісно, страшно під час артилерійських ударів чи авіанальотів. Але, як ми вже говорили, пережити можна все, головне — глибше копати.</i></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguUCr9DVrpvirMwv-BHhWVQ_5jcBp2cOm6E71l9ho6h9-ZoazrMk3hj09fEcRE71ijHMMdeqt46tDtjNaGSYYo2jmQJdzABsuxs7ZLmW0HXF0gxJNahh2fVG-7nlNCsJcQ6bih6PyPy9aN2sxt_UnT2tpP68u1lCjlVNx7jTipL64QZt4tC81_Omc4/s640/front4.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="611" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguUCr9DVrpvirMwv-BHhWVQ_5jcBp2cOm6E71l9ho6h9-ZoazrMk3hj09fEcRE71ijHMMdeqt46tDtjNaGSYYo2jmQJdzABsuxs7ZLmW0HXF0gxJNahh2fVG-7nlNCsJcQ6bih6PyPy9aN2sxt_UnT2tpP68u1lCjlVNx7jTipL64QZt4tC81_Omc4/s16000/front4.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Олександр
тримає в руці уламок російської ракети. Після того «прильоту» будинку,
де жили українські військові, просто не стало. На щастя, обійшлося без
жертв.</td></tr></tbody></table><br />— Які плани на день перемоги?<br /><br /><i>— У день перемоги я дуже сильно нап’юся.</i><br /><br />— І все?<br /><br /><i>— Ну, напитися — це найперший план. Хочу поїхати кудись відпочити, туди, де тепло, чисто і море. Я щороку бував на морі, в нинішньому році росія позбавила мене такої можливості. Ідеально — Крим, коли ми виженемо звідти окупантів.</i><br /><br />— Як змінилося твоє ставлення до російської музики?<br /><br /><i>— До музики, яка випускалася раніше, до 2014 року, й не стосувалася якихось політичних речей, ставлюся, як і ставився, — нормально. З задоволенням слухаю російський рок, який не паплюжить Україну і не намагається возвеличити росію. Музикою, яка є інструментом російської пропаганди, гидую. Макс Покровський, Юрій Шевчук, Андрій Макаревич, Борис Гребенщиков — люди, які лишилися людьми, які живуть за визнаними світом моральними принципами. Їх, в принципі, тепер і росіянами назвати складно, скоріше вони просто російськомовні громадяни світу. Вони хочуть хорошого майбутнього для росії, але зовсім не такого, яке будується зараз.</i><br /><br />— Що впадає очі, коли приїжджаєш у мирний Кропивницький?<br /><br /><i>— Багато народу, багато машин, життя вирує. Люди живуть, кудись прямують, про щось мріють. Там, на лінії фронту, і цивільних менше, бо багато хто виїхав, не бажаючи жити в окупації, і мрії більш приземлені: пережити день, потім — ніч, потім — знову день...</i></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhsMS5g75KFf5az07v-Ejmwk0iJ7JOOWcQJI-p5ORlu1LyZ0d5r9MJh7aEcuPDZjnQBH-X3JbaEapqZsAhy70SgJ7G6aa5NOaBV_ZORrM7n6qA2ZVOz7a7_Cl2plDX3e3xOttXAmVW94fXg107Pey5UqPQ9DgoxHZdrx733ZZgHgaFHgagsgWHhyjAd/s640/front5.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="480" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhsMS5g75KFf5az07v-Ejmwk0iJ7JOOWcQJI-p5ORlu1LyZ0d5r9MJh7aEcuPDZjnQBH-X3JbaEapqZsAhy70SgJ7G6aa5NOaBV_ZORrM7n6qA2ZVOz7a7_Cl2plDX3e3xOttXAmVW94fXg107Pey5UqPQ9DgoxHZdrx733ZZgHgaFHgagsgWHhyjAd/s16000/front5.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Село у Херсонській області після відступу рашистів.</td></tr></tbody></table><br /> — Не можу не спитати. Як ставишся до того, коли люди викладають у соцмережах фото з кафе, взагалі з відпочинку?<br /><br /><i>— А навіщо я тоді воюю? Явно ж не для того, щоб усі плакали й ридали. Людина має відпочивати, якщо у неї є така можливість. Здіймати, вибач, срач через світлини з відпочинку — думаю, це принципово неправильно.</i><br /><br />— Ти людина з бойовим досвідом, на війні вже вдруге. Дай пораду тим, хто опиниться на фронті вперше.<br /><br /><i>— Крім «копати глибше»?</i><br /><br />— Так.<br /><br /><i>— Вчитися, вивчати ТТХ зброї, якої зараз дуже багато, і вона найрізноманітніша, бути уважними, слухати своїх досвідченіших побратимів. Більше знань і навичок — більше шансів повернутися живим і неушкодженим. А ще — усвідомити банальну фразу про «один у полі не воїн». Подолати ворога можна лише разом, коли кожен — у тому числі в тилу — на своєму місці.</i><br /><br /><i><b>Всі фото надав герой інтерв’ю</b></i></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-65103550786901222312022-11-22T10:53:00.000+02:002022-11-22T10:53:01.055+02:00Як під Херсоном працівники дитбудинку ховали дітей від російських окупантів<p><span style="background-color: #fcff01;"><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/11/22/yak-pid-hersonom-pratsivnyky-dytbudynku-hovaly-ditej-vid-rosijskyh-okupantiv/" target="_blank">Переклад</a> тексту Саманти Шмідт і Сергія Корольчука, The Washington Post </b></i></span><br /><br />П’ятнадцятирічна Катя пригадує, як вибігла з дитбудинку за кілька хвилин до того, як прийшли росіяни, щоб забрати інших дітей.<br /><br />19 жовтня окупанти готувалися до відходу з села під Херсоном.<br /><br />Росіяни вперше з’явилися у дитбудинку кілька місяців тому на броньованих військових машинах з 15 дітьми на буксирі — українськими сиротами, яких вони вивезли з села Новопетрівка в раніше окупованій Миколаївській області, приблизно за 35 миль на північ. Відтоді 15 дітей жили тут під опікою директора дитбудинку 61-річного Володимира Сагайдака та під наглядом російських військових.<br /><br />Але росіяни не знали, що близько десятка інших місцевих дітей, включаючи Катю, також живуть там же. Кожного разу, коли приходили росіяни, вчителі ховали дітей у кімнатах, згадує Катя, «поспати».<br /><br />Тепер вчителі боялися, що росіяни знайдуть тих дітей і заберуть їх теж. Тому невелика група співробітників дитбудинку придумала таємний план, як викрасти дітей і сховати їх у своїх домівках.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgaPn-YKiWZ1BHBKOEGTLFdFSFufEI47JYfjP9lYhAbHCGXAaYGB5P7zB8eHJFxUciHHfpvye2f6iP3eg2f-KgRuej1JGpIF1-nCxroaPfs7j2obdBhPKqEPC45z9oHCZtV2P-DvoPf0gO3GkUNMrxXK_moLqHFByY8fBTIckSX-qJ3dQ_iGPu3CGb9/s640/22112201.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgaPn-YKiWZ1BHBKOEGTLFdFSFufEI47JYfjP9lYhAbHCGXAaYGB5P7zB8eHJFxUciHHfpvye2f6iP3eg2f-KgRuej1JGpIF1-nCxroaPfs7j2obdBhPKqEPC45z9oHCZtV2P-DvoPf0gO3GkUNMrxXK_moLqHFByY8fBTIckSX-qJ3dQ_iGPu3CGb9/s16000/22112201.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Міша, який живе в дитячому будинку під Херсоном, сидить за столом у квартирі в Степанівці, Україна, 19 листопада. Фото: Войцєх Гржедзінський для The Washington Post</td></tr></tbody></table><br />Поки українці звільняють міста та села, раніше окуповані російськими військами, жителі діляться численними історіями про забраних українських дітей.<br /><br />Куди зрештою відвозили дітей — і обставини їхнього переміщення — часто важко підтвердити. Але багато дітей схожі на Катю та її однолітків — сиріт або дітей із проблемами в навчанні, які вже були під опікою держави. Вони наймолодші, найуразливіші українці, і воєнний час для них був особливо небезпечним.<br /><br />Одна з виховательок дитячого будинку, 44-річна Галина Кулаковська, чула подібні історії в сусідньому місті Херсоні, обласному центрі, окупованому росіянами на початку березня. Кулаковська розповіла, що знає про десятки малюків, яких забрали з дитячих садків у місті, а шістьох студентів коледжу примусово евакуювали з гуртожитків. Кулаковська не хотіла, щоб це сталося з її підопічними.<br /><br />Кулаковська та Сагайдак допомогли більшості з десятка херсонських дітей у своєму центрі возз’єднатися з родичами та членами родини. Залишилося лише троє дітей — Катя та двоє хлопчиків, 16-річний Влад і 9-річний Міша. The Washington Post називає дітей лише за іменами, щоб захистити їхні конфіденційність і безпеку.<br /><br />Катя, Влад і Міша 11 днів переховувалися в садибі медсестри біля дитячого будинку. Але коли росіяни готувалися відступити з цього району, Кулаковська побоювалася, що вони можуть дізнатися про їх місцезнаходження. Тож вона вирішила забрати їх у власну домівку в Херсоні.<br /><br />«У мене не було часу про це думати, — розповідає Кулаковська. — Є українське слово "треба", яке означає "ти повинен це зробити". Мені довелося це зробити. Я відповідаю за життя цих дітей… ми мали їх захистити».<br /><br />До війни в дитячому будинку з рожевими стінами, центрі соціально-психологічної реабілітації в передмісті Херсона Степанівці, проживало 52 дитини. В Україні батьки, які відчувають, що фізично чи матеріально не можуть піклуватися про своїх дітей, можуть тимчасово передати їх під опіку держави.<br /><br />На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багатьох дітей забрали родичі. Дехто з дорослих дітей встиг подати документи до навчальних закладів. Але решта лишилася жити під звуки постійних обстрілів.<br /><br />Під час нещодавнього візиту журналістів Post набір «Лего» все ще лежав на столі в одній із зон загального користування будинку, просто біля тріснутого вікна, позначаючи місце, де внаслідок вибуху осколки полетіли в бік притулку. На той момент у сусідній кімнаті спали шестеро хлопців.<br /><br />Одним із них був 9-річний Міша, який пригадує, як вихователька сказала йому швидко впасти на підлогу.<br /><br />«Це було дивне відчуття», — каже він. Але стверджує, що не злякався.<br /><br />Батько хлопчика ув’язнений, а мати померла, говорить його вихователька; хоча 9-річний Міша, здається, вірить, що мама все ще жива.<br /><br />Діти настільки звикли до звуків вибухів, що знали, як визначити, чи близько обстріл — і чи можуть вони продовжувати грати у футбол, чи доведеться бігти всередину. Але після того, як до міста прийшли росіяни, небо раптом стало тихіше.<br /><br />«Вони почувалися некомфортно, коли небо замовкло», — говорить одна з виховательок.<br /><br />Катя добре пам'ятає день, коли з’явилися солдати. Того дня до центру зайшли двоє росіян у військовій формі — один із них лисий, із бородою — разом із 15 дітьми з Миколаївської області, а також директоркою та її чоловіком.<br /><br />Діти розповіли, що вони три місяці жили в підвалі, і що три дівчинки з їхнього центру загинули після ураження касетними боєприпасами.<br /><br />Росіяни розповіли персоналу дитбудинку, що привезли дітей, аби вони були подалі від лінії фронту, на безпечнішій території. Коли вперше приїхали в Степанівку, діти думали, що вони в Росії. Вони були налякані, не хотіли, щоб їх обіймали чи торкалися, розповіла Кулаковська.<br /><br />«Але як тільки вони почули українську, то розслабилися», — каже 56-річна Тетяна Дробітько, одна з виховательок дитячого будинку. Діти вперше за кілька місяців подивилися мультфільми, разом із херсонськими однолітками складали пазли.<br /><br />Але щоразу, коли з’являлися росіяни, херсонські діти кидалися до своїх кімнат ховатися.<br /><br />Одного понеділка російський солдат зайшов до їхньої комп’ютерної кімнати й розлютився, побачивши іграшковий корабель, на якому хлопчик-підліток нашкрябав фразу з лайкою, що стала популярною в Україні на початку війни: «Російський військовий корабель, іди на…»<br /><br />У середині жовтня, коли росіяни готувалися до евакуації, очікуючи відступу з Херсона, Сагайдак сказав, що знав, що не зможе їм перешкодити забрати з собою миколаївських дітей. Але принаймні вони могли б спробувати запобігти вивезенню місцевих дітей.<br /><br />Херсон усе ще перебував під контролем Росії, коли Кулаковська привела дітей у свою квартиру, розташовану через дорогу від будинку, в якому жили росіяни. Тож вона озвучила правила, яких слід дотримуватися: завжди залишатися поруч із нею, якщо треба вийти з дому. Ніколи не згадувати про дитячий будинок. Уникати розмов з незнайомцями, а якщо хтось питатиме, то говорити, що Кулаковська їм тітка. Навіть сусідам Кулаковської розповідали, що діти — її племінники і племінниці.<br /><br />12 листопада вихователька з трьома дітьми гуляли по сусідству, коли побачили на вулицях українські прапори. Херсон звільнили.<br /><br />Тижнями вчителі та діти гадали, що сталося з групою з Миколаївщини. Вони припускали, що діти опиняться в Криму, який Росія незаконно анексувала в 2014 році.<br /><br />Під час їхньої подорожі Сагайдак за допомогою додатку Telegram таємно підтримував зв’язок із директоркою миколаївського дитбудинку, яка думала, як дітям втекти від росіян. Він також працював з американським волонтером, щоб відстежити місцеперебування групи. У п’ятницю він був приголомшений, почувши від директорки, що їй та її групі якось вдалося потрапити до Грузії.<br /><br />Сагайдак відмовився розповідати подробиці, побоюючись, що це загрожуватиме безпечному поверненню дітей додому. Але він очікує, що діти скоро вже будуть в Україні.<br /><br />Сагайдак сподівається, що діти повернуться сюди, до дитячого будинку, який вони місяцями називали домом, де їхній одяг і досі зберігається в пластикових пакетах.<br /><br />«Вони теж наші діти», — говорить він.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-6615636482213694662022-11-20T12:50:00.008+02:002022-11-20T12:50:59.871+02:00Коли у Росії закінчаться ракети, і де вона їх бере<p style="text-align: left;">Західні та українські посадовці заявили, що запаси ракет у Москви закінчуються. Але удари цього тижня викликають сумніви.<br /><br /><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/11/20/koly-u-rosiyi-zakinchatsya-rakety-i-de-vona-yih-bere/" target="_blank">Переклад</a> статті Лари Джейкс і Марка Сантори, The New York Times</b></i><br /><br />Обстріл з 96 ракет, випущених по Україні у вівторок, став найбільшою повітряною атакою Росії за всю війну. Але це сталося після кількох місяців заяв західних і українських посадовців про те, що запаси ракет та іншої зброї у Москви швидко зменшуються.<span></span></p><a name='more'></a><p style="text-align: left;"></p><p style="text-align: left;"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAPD_3MTXeaJQGJwbiPm_WhQaCvLAU8mqJpIm2WMQFlTsut-MK8cYo0-2lv8bACSLaVA9pr_MRRGtJrHjCyXBVCagSATgs0mHFVhtnhX7n8pyaBvIjHSqyfeUM1BIFU-GxPEFe_L5ulIWWI5XgBwuULepX-m1xWG3iKwVVPXM66rD2Hv4ognMSDPNe/s640/201122004.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAPD_3MTXeaJQGJwbiPm_WhQaCvLAU8mqJpIm2WMQFlTsut-MK8cYo0-2lv8bACSLaVA9pr_MRRGtJrHjCyXBVCagSATgs0mHFVhtnhX7n8pyaBvIjHSqyfeUM1BIFU-GxPEFe_L5ulIWWI5XgBwuULepX-m1xWG3iKwVVPXM66rD2Hv4ognMSDPNe/s16000/201122004.jpg" /></a></div><br />Незалежно від того, чи був удар по об’єктах інфраструктури давно спланованим, як кажуть українські командири, чи він став смертоносною відповіддю на відвоювання Києвом міста Херсон минулого тижня, широкомасштабна атака викликає питання про те, наскільки може бути вичерпаним арсенал Росії та чи може Москва знайти альтернативні джерела постачання зброї.<br /><br />Міністр оборони України Олексій Резніков заявив минулого місяця, що Росія вистріляла майже 70 відсотків свого довоєнного запасу тих типів ракет, які були в основному використані під час атаки у вівторок: «Іскандер», «Калібр» і крилаті ракети повітряного базування. Тоді Резніков сказав, що у Росії залишилося лише 609 таких ракет, хоча цифри неможливо перевірити незалежно.<br /><br />У звіті розвідки Міністерства оборони Великої Британії від 16 жовтня говориться, що масштабна атака на українську цивільну інфраструктуру шістьма днями раніше, швидше за все, призвела до зменшення російських запасів ракет великої дальності, «що, ймовірно, обмежить їх здатність вражати ту кількість цілей, яку вони запланують у майбутньому».<br /><br />Починаючи з весни, у Пентагоні припускали, що у Москви було мало високоточних ракет, оскільки вона витратила свої поставки «досить швидко», як заявив у травні представник національної безпеки Джон Ф. Кірбі.<br /><br />Як тоді Росії вдалося здійснити те, що Лінда Томас-Грінфілд, посол США в ООН, назвала, «мабуть, наймасштабнішим ракетним ударом з початку війни»?<br /><br />Є чотири ймовірні сценарії.<br /><br /><h3 style="text-align: left;"><span style="background-color: #fcff01;">1.</span> Росія просить зброю в Ірану та Північної Кореї </h3><br />У середу в Пентагоні міністр оборони США Ллойд Дж. Остін III заявив, що Росія намагається поповнити свій ракетний арсенал, щоб відповідати вимогам на полі бою, «тому вони звертаються до Ірану, вони звертаються до Північної Кореї». «Я справді думаю, що ці країни можуть надати їм зброю», — наголосив він. <br /><br />Рої безпілотників іранського виробництва, які атакують Україну, — зокрема, далекобійні серії «Шахед», які можуть нести 88-фунтову боєголовку та вражати цілі як камікадзе — були найновішою зброєю Росії в конфлікті.<br /><br />Військово-повітряні сили України заявили, що під час атак у вівторок збили 10 безпілотників Shahed.<br /><br />Цього місяця речник командування ВПС України заявив: очікується, що Іран надасть Росії балістичні ракети. Юрій Ігнат сказав, що невідомо, скільки ракет Тегеран може дати Москві, але додав, що це зброя, яка, ймовірно, буде вироблена «досить недавно» з радіусом дії приблизно від 300 до 700 кілометрів.<br /><br />Сполучені Штати звинуватили Північну Корею в таємній доставці ракет і артилерійських снарядів до Росії, хоча Кірбі цього місяця заявив, що невідомо, чи були доставлені боєприпаси.<br /><br />І Північна Корея, і Іран заперечують постачання Росії зброї з початку війни.<br /><br /><h3 style="text-align: left;"><span style="background-color: #fcff01;">2.</span> Росія, можливо, виробляє більше ракет</h3><br />Минулого місяця президент Росії Володимир Путін оголосив про внутрішні зусилля щодо збільшення виробництва обладнання та систем, «пов’язаних із забезпеченням підтримки спеціальної військової операції» в Україні.<br /><br />Janes, оборонна розвідувальна компанія, заявила, що Росія, швидше всього, накопичила мікрочіпи та іншу технологію, необхідну для створення високоточних ракет, перш ніж вторгнутися в Україну в лютому, можливо, почавши це робити кілька років тому, враховуючи погіршення відносин Москви із Заходом після незаконної анексії Криму в 2014 році.<br /><br />В аналізі Janes, наданий у четвер The New York Times, зазначається, що такі мікроелектронні компоненти також використовувалися в цивільних цілях, і що Росія могла отримати їх через треті сторони, такі як держави чи приватні організації, готові ризикнути покаранням у вигляді санкцій США.<br /><br />Можливо, Росія почала виробляти велику кількість «Іскандерів», «Калібрів» і крилатих ракет до вторгнення, йдеться в аналізі.<br /><br />«Їх, імовірно, виробляють, поки ми це пишемо, оскільки економіка перебуває на рейках війни, і багато заводів, пов’язаних з російським військово-промисловим комплексом, працюють у три зміни і навіть у вихідні», — сказано також в аналізі.<br /><br /><h3 style="text-align: left;"><span style="background-color: #fcff01;">3.</span> Росія використовує для атак ракети ППО</h3><br />За даними ВПС України, у четвер, під час наступного удару менших розмірів, Росія випустила щонайменше 10 зенітних керованих ракет С-300 по містах поблизу лінії фронту.<br /><br />Ракета класу «земля-повітря» С-300, створена Росією та експортована в Азію та Східну Європу, включно з Іраном і Сирією, а також до Криму, була вперше розроблена в 1978 році для захисту від повітряних ударів. Новіші покоління ракет можуть вражати літаки, безпілотники та балістичні ракети.<br /><br />Україна також використовує С-300 із власних запасів і надані іншими колишніми радянськими державами-сателітами для захисту від російських повітряних атак. Уламки ракети С-300, яка була запущена для збиття російських ракет у вівторок, вважаються причиною ненавмисного вбивства двох людей у польському селі поблизу кордону з Україною, заявили представники НАТО, США та Польщі.<br /><br />Але дедалі більша залежність Росії від С-300 як зброї для ударів по наземних цілях в Україні стала одним із сигналів для військових чиновників і експертів про те, що у неї закінчуються крилаті ракети та інша, більш традиційна наступальна зброя.<br /><br /><h3 style="text-align: left;"><span style="background-color: #fcff01;">4.</span> Можливо, Росія тримала в резерві зброю для війни з НАТО</h3><br />Мало хто з західних офіційних осіб має чітке уявлення про стан російського арсеналу чи точно знає, скільки ракет залишилося, сказав Марк. Ф. Канчіан, колишній морський піхотинець і збройовий стратег Білого дому, який нині працює в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.<br /><br />Але, за його словами, західні військові вважають, що Росія довго тримала резерв ракет та іншої зброї на випадок, якщо вона вступить у війну з НАТО.<br /><br />«Вони, мабуть, мають заготовку на уявну атаку НАТО, — сказав Канчіан у четвер, — яку ми б розцінили як абсурдну, але вони розглядають її як реальну можливість».<br /><br />«Тож частину своїх запасів вони притримують для цього», — сказав він.<br /><br />Невідомо, чи використовувала Росія ці резерви для ударів у вівторок.<p style="text-align: left;"></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-59995160745462534692022-11-17T16:02:00.002+02:002022-11-17T16:02:27.003+02:00Очевидці розповідають про затримання, тортури і зникнення людей в окупованому Херсоні<div><p><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/11/17/ochevydtsi-rozpovidayut-pro-zatrymannya-tortury-i-znyknennya-lyudej-v-okupovanomu-hersoni/" target="_blank">Переклад</a> тексту з The Washington Post</b></i><br /><br />Мало хто звертав увагу на глуху бетонну будівлю, що сховалася на тихій житловій вулиці, де за високим муром і котушкою колючого дроту здавна перебувала непокірна молодь. Але після того, як на початку березня російські солдати увірвалися в Херсон, будинок швидко став сумно відомим.<br /><br />Щогодини прибували чорні седани з тонованими вікнами і без номерів, які виганяли українських полонених із мішками на головах. Крики почали вириватися з триповерхової будівлі, пронизуючи колись спокійний район, розповідають місцеві жителі.<span></span></p><a name='more'></a><br /><p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitIxTCDFMofuQx7A5PqgmSllxvk2_SR0IPNAbO1I7N8LXQMMJR7cNxrTuuq05xPD5O2BbZNDnqsZ17iOHIO1qf-fI-xxGtdu97oFTGsUgkhgiptnkxoWQUUNGXuNns20qjt_-AXHj52VoyWYv-P_m7yZewg4M--eevcooHkStP4hXoYKIGOHVSvHSr/s640/171122007.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitIxTCDFMofuQx7A5PqgmSllxvk2_SR0IPNAbO1I7N8LXQMMJR7cNxrTuuq05xPD5O2BbZNDnqsZ17iOHIO1qf-fI-xxGtdu97oFTGsUgkhgiptnkxoWQUUNGXuNns20qjt_-AXHj52VoyWYv-P_m7yZewg4M--eevcooHkStP4hXoYKIGOHVSvHSr/s16000/171122007.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">
<p style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Чоловік іде двором в’язниці у Херсоні,
де, за його словами, російські тюремники
вбивали в’язнів за непокору чи за те,
що їх підозрювали в участі у партизанському
русі. Фото: Войцєх Гжедзінський для The
Washington Post</p>
<style type="text/css">p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 115%; background: transparent }</style></td></tr></tbody></table><br /></div><p style="text-align: left;">Бувало, відкривалися ворота, і арештанта викидали на вулицю, розбитого фізично і морально. Інших полонених відправили до більшої в’язниці, або їх більше ніколи не бачили. «Якщо на Землі є пекло, то воно було тут», — каже 48-річний Сергій, який живе навпроти, і якого The Washington Post називає лише по імені, щоб захистити від помсти.<br /><br />Через кілька днів після того, як російські війська втекли та відступили, здавши єдину регіональну столицю, яку Росії вдалося захопити з початку вторгнення, жахи, що сталися в цьому величному портовому місті 18-го століття, тільки починають потрапляти в центр уваги.<br /><br />Під час візиту до міста в понеділок президент України Володимир Зеленський заявив, що російські окупаційні війська вчинили «сотні» звірств на Херсонщині, хоча, за його словами, точна кількість поки невідома.<br /><br />Проте вже очевидно, що росіяни організували тут систему затримання в такому масштабі, якого не було в жодному з десятків інших міст, містечок і сіл, звільнених Україною за останні тижні.<br /><br />Перші уявлення про масові ув'язнення з'явилися вже в суботу та неділю, коли десяток людей повідомили The Post, що або їх самих затримали, або вони шукають когось. Багато хто звертався до журналістів на вулиці, просячи допомогти знайти своїх близьких.<br /><br />Деякі херсонці були заарештовані через звинувачення у боротьбі за свободу. Інші кажуть, що місцевих жителів закривали через те, що вони мали українські татуювання, носили традиційний одяг, робили селфі, стоячи біля російських військ, або просто наважувалися сказати «Слава Україні».<br /><br />Маму заарештували на очах у її сина-підлітка і два місяці утримували за підозрою в допомозі ЗСУ.<br /><br />64-річного чоловіка затримали і побили молотком за бійку, в якій він брав участь вісім років тому.<br /><br />Священика затримали і відправили до Криму, за словами прихожан. Навіть міського голову заарештували. Досі ніхто не знає, де він.<br /><br />«Йдеться про тисячі людей, – сказав голова Херсонської облради Олександр Самойленко. — Кожного дня росіяни катували 600 людей у своїх камерах тортур».<br /><br />За словами Самойленка, потрібен час, щоб з’ясувати, скільки людей затримано, скільки зниклих безвісти і чи будуть тут також виявлені масові поховання, як і на інших звільнених територіях.<br /><br />«Багато людей зникло», — сказав Самойленко, додавши, що він боїться, що незабаром назва міста стане в один ряд з Бучею, Ірпенем та Ізюмом, які нині є синонімами російських звірств.<br /><br />«Це був жах», — заявив він.<br /><br /></p><h3 style="text-align: left;">«Катування чув кожен»</h3><p style="text-align: left;"><br />Що може вирізнити Херсон, так це масштаби зловживань, про які стає відомо.<br /><br />Розташований там, де Дніпро впадає в Чорне море, Херсон із довоєнним населенням майже 300 000 осіб є, безперечно, найбільшим містом, яке було звільнено. Воно також було першим, яке окупували. З міст, які потрапили під російську окупацію, більшим є лише Маріуполь, який зазнав серйозних руйнувань і залишається під контролем Росії.<br /><br />І як регіональна столиця, яка має вирішальне значення для плану президента Росії Володимира Путіна анексувати Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області, Херсон є вікном у російську військово-адміністративну машину.<br /><br />Підтримувані Москвою чиновники захопили обласну адміністративну будівлю в центрі міста та почали розповсюджувати повідомлення в соціальних мережах, закликаючи жителів отримати російські паспорти, щоб і далі отримувати пенсії та інші пільги.<br /><br />Деякі жителі сказали, що чиновники пропонували оплату готівкою — у російських рублях — щоб змусити людей отримати російський паспорт. Школам наказали впроваджувати російські програми, а українські пісні заборонили.<br /><br />«Росія тут назавжди», — клялися білборди.<br /><br />Однак коли російські війська минулого тижня втекли, ця адміністративна держава розвалилася. Підтримувані Москвою чиновники перенесли свою штаб-квартиру в маленьке містечко Генічеськ, портове місто на Азовському морі, ближче до незаконно анексованого Криму.<br /><br />Заступник голови окупаційної адміністрації Херсона Кирило Стремоусов, який критикував міністра оборони Росії Сергія Шойгу та інших російських військових командирів за невдачі на полі битви, загинув в автокатастрофі минулого тижня в той самий день, коли Шойгу схвалив відступ з міста.<br /><br />Навіть проросійські білборди зараз зносять.<br /><br />Що залишається — це архітектура масового ув’язнення та багато зниклих безвісти людей.<br /><br />Більшість людей, які розмовляли з The Post, сказали, що їх або їхніх близьких спочатку доставили до сірої бетонної будівлі на півночі міста.<br /><br />Сергій розповів, що часто бачив, як росіяни витягували українських полонених з чорних седанів з мішками на головах і забирали всередину.<br /><br />«Усі могли чути тортури і крики», — сказав він.<br /><br />Будівлю, колишній ізолятор для молоді, легко було пристосувати під камеру тортур. Більшість людей, які проводили час у цьому місці або поблизу нього, вважали, що ним керують офіцери ФСБ, Федеральної служби безпеки Росії, яка викликає страх.<br /><br />«Кімнати для них були готові, — каже 57-річний Ігор Нікітенко, що живе неподалік.<br /><br />«Вони привозили всіх, до кого добиралися: партизанів, активістів, кого завгодно», — розповідає його дружина, 54-річна Лариса Нікітенко, коли пара робить покупки в магазині поруч із ізолятором.<br /><br />За їхніми словами, майже так само часто, як прибували нові в’язні, інших викидали на вулицю, розгублених, напівголих і часто серйозно поранених.<br /><br />Олександр Кузьмін розповів, що його протримали в СІЗО добу, під час якої люди, яких він вважає агентами ФСБ, розбили йому ногу молотком — усе тому, що він воював проти підтримуваних Росією сепаратистів на Донбасі майже десять років тому. В окупованих містах російські війська регулярно шукали чоловіків з попереднім військовим досвідом, часто вимагаючи, щоб інші жителі здали їх.<br /><br />Кузьмін говорить, що в кімнаті під його камерою він чув, як люди кричали від болю, а молодий чоловік, якого привели до камери, сказав йому, що арештований за допомогу іншим отримати доступ до гривень, української валюти, яку Росія намагалася замінити на рубль.<br /><br />За словами Кузьміна, росіяни били молодого чоловіка струмом по сосках і статевому органу.<br /><br />За словами сусідів, які спілкувалися з затриманими після звільнення, ув’язнених змушували говорити «Хай живе Путін» або «Хай живе Росія», щоб отримати їжу. Тих, хто відмовлявся, били електричним струмом.<br /><br /></p><h3 style="text-align: left;">«Ми так хотіли їх убити»</h3><p style="text-align: left;"><br />Мешканці мікрорайону тортури лише чули, але, за їхніми словами, бачили, як росіяни розважаються. Російські чоловіки купували у магазинах на вулиці продукти і велику кількість алкоголю. Кілька місцевих жителів розповіли, що росіяни також привезли жінок, схожих на повій.<br /><br />«Ми так хотіли їх убити, але нам доводилося посміхатися їм в обличчя, тому що ми знали, що за одне неправильне слово нас туди заберуть», – сказав Сергій.<br /><br />У будинку за кілька кварталів 68-річний Юрій розповів, як його син опинився в ізоляторі й досі перебуває в полоні в Криму. Син, 38-річний Роман, був у складі місцевого загону територіальної оборони. Коли росіяни зайняли Херсон на початку березня, бійці його підрозділу залишилися і стали борцями опору, партизанами, переправляючи зброю між притулками та іноді виконуючи завдання.<br /><br />The Post називає Юрія та Романа лише за іменами, щоб не наражати їх на небезпеку.<br /><br />Росіяни тижнями шукали Романа. Зрештою його спіймали 4 серпня і відвезли в СІЗО, де били кілька днів. Через два-три тижні Романа перевели до колонії в центрі міста — така доля спіткала багатьох звинувачених у серйозних злочинах.<br /><br />У центрі в’язниці ув’язнені дали Роману зателефонувати батькові з пронесеного туди контрабандою телефону. Протягом наступних двох місяців Юрій міг залишити знеболюючі, ліки, сигарети та цукерки для сина у більшому ізоляторі, хоча його ніколи не пускали до нього.<br /><br />За його словами, він мав справу з українськими тюремниками та заповнював українські документи 1980-х років, написані російською мовою. Коли він востаннє розмовляв із сином 20 жовтня, не було жодного натяку на те, що щось зміниться. Але через день-два Юрій почув, що багатьох полонених вивезли до Криму.<br /><br />Після майже місяця пошуків Юрій дізнався, що Роман живий і його утримують у Сімферополі, столиці Криму. Юрій сказав, що не знає, що буде з його сином, якому, як учаснику опору, висунули серйозні звинувачення. Навіть якщо сина звільнять, Юрій не знає, як Роман повернеться додому.<br /><br />«У нього немає ні документів, ні паспорта, нічого», — сказав він.<br /><br />Інші також повідомили The Post, що підозрюють, що друзів або членів родин відправили до Криму, коли українські збройні сили наступали на Херсон.<br /><br />Дехто вважає, що їхні рідні можуть бути набагато ближче: просто за Дніпром у контрольованому Росією містечку Чаплинка. Але інші кажуть, що не знають, з чого почати пошук.<br /><br />Олександр Зубрицький підійшов до журналістів на вулиці біля СІЗО, щоб попросити допомогти знайти його найкращого друга Петра Піковського. За словами Зубрицького, 62-річний Піковський пішов шукати свого сина, якого заарештували росіяни, але сам зник.<br /><br /></p><h3 style="text-align: left;">«Працюй на нас або йди геть»</h3><p style="text-align: left;"><br />42-річний Сергій Діденко йшов у неділю вранці, щоб приєднатися до святкування на головній площі Херсона, коли побачив, що над великим тюремним комплексом у центрі міста, де він працював, піднімається дим.<br /><br />Діденко переступив через бите скло і пішов усередину за командою солдатів, які розмінували будівлю та прибрали міни-пастки. Картопля, яку, імовірно, розсипали росіяни-втікачі кілька днів тому, була розкидана вздовж доріжки. В іншому місці всередині на підлозі було розкидане спорядження спецназу.<br /><br />«Не можу передати, що зараз відчуваю», — сказав Діденко, оглядаючи свій кабінет, з якого росіяни вкрали телевізор, мікрохвильовку і навіть старий диван. Зрештою він знайшов слова: «Чистий гнів».<br /><br />За його словами, росіяни прибули до будівлі 12 травня і поставили ультиматум: «Працюйте на нас або йдіть геть». Він обрав останнє.<br /><br />Діденко згадує, що слідчий ізолятор на 700 осіб був наполовину заповнений, коли він вийшов. Але він швидко наповнився підозрюваними у партизанстві, активістами чи кимось, хто наважився підвищити голос на росіянина.<br /><br />За словами двох чоловіків, які були ув’язнені ще до початку війни, нові тюремники залучили окремих в’язнів до будівництва дерев’яних конструкцій для військових окопів. Максим Кариной та Сергій Терещенко, обом 41 рік, вважають, що стали мішенню через їхню участь у боях з проросійськими сепаратистами.<br /><br />Росіяни кидали ручні гранати та безладно стріляли всередині масивного радянського комплексу, за словами трьох інших ув’язнених, які також уже відбували покарання, коли в’язниця була захоплена.<br /><br />«Одна чоловік відмовилася встати на коліна, тож вони застрелили його, — сказав Андрій, худий 35-річний в’язень, який попросив не називати його прізвище. — Вони залишили його мертве тіло в камері на 24 години».<br /><br />Андрій та двоє інших ув’язнених розповіли The Post, що, на їхню думку, росіяни стратили деякого з підозрюваних партизанів.<br /><br />«Вони витягували їх на вулицю і вели в іншу будівлю», - сказав інший в'язень, Вардан Маглочян, 61 рік.<br /><br />За їхніми словами, вони більше ніколи не бачили цих в’язнів.<br /><br />The Post не зміг оглянути будівлю, де, на думку ув’язнених, загинули чоловіки, оскільки вона горіла. Пожежа могла статися через те, що українські сапери підірвали вибухівку, яку залишили окупанти. Але у в'язнів було інше пояснення. Вони вважали, що росіяни замінували все, щоб знищити докази.<br /><br />Щось подібне підозрюють і щодо слідчого ізолятора, звідки в п'ятницю ввечері почав валити дим з верхніх поверхів, буквально через кілька годин після того, як останні росіяни залишили Херсон.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-704739948297009062022-11-16T11:29:00.005+02:002022-11-16T11:29:39.452+02:00Двоє загиблих у Польщі: як війна в Україні поширилася на територію НАТО<p>Польський уряд заявив, що ракета російського виробництва впала у село Пшеводув, приблизно за п'ять миль від українського кордону.<br /><br /><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/11/16/dvoye-zagyblyh-u-polshhi-yak-vijna-v-ukrayina-poshyrylasya-na-terytoriyu-nato/" target="_blank">Переклад</a> тексту Ліз Слай, Пола Сонна і Робіна Діксона з The Washington Post</b></i><br /><br />Конфлікт в Україні перекинувся на територію НАТО у вівторок, коли ракета, яка впала на польське село, забрала життя двох людей. Росія завдала масових авіаударів по всій Україні — очевидно, що у відплату за тяжку втрату стратегічного міста Херсон.<span></span></p><a name='more'></a><br /><p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiExpSPfw9nohxJiBzYCfLCt8pr3clncrqmRpwcuaAV7WZoXePV6tMjSOxvuuU69VeZPLUncFY0ci1l0jJJ9fLj4GVqPhYHtBdEjhnfp37xrewl2JAXOye0amxrUAAKGmwSAT9WC0VdbwSir9SS1Ewx-rEoqXbkoyVqXHUSHmbhtr0UzkdG07aY13iM/s640/161122001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiExpSPfw9nohxJiBzYCfLCt8pr3clncrqmRpwcuaAV7WZoXePV6tMjSOxvuuU69VeZPLUncFY0ci1l0jJJ9fLj4GVqPhYHtBdEjhnfp37xrewl2JAXOye0amxrUAAKGmwSAT9WC0VdbwSir9SS1Ewx-rEoqXbkoyVqXHUSHmbhtr0UzkdG07aY13iM/s16000/161122001.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Наслідки падіння ракети на територію зерносушарки в польському Пшеводуві. Фото: Radio Zet</td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;">Повні подробиці інциденту, який стався в польському селі Пшеводув, приблизно за п'ять миль від українського кордону, невідомі. У заяві Міністерства закордонних справ Польщі йдеться, що ракета російського виробництва впала на село о 15:40, убивши двох громадян Польщі. Інцидент змусив Польщу викликати посла Росії для негайних пояснень і скликати урядовий комітет з питань національної безпеки та оборони.<br /><br />На прес-конференції президент Анджей Дуда заявив, що Польща не має переконливих доказів того, хто запустив ракету. Він сказав, що розслідування триває, і що Сполучені Штати висловили готовність надіслати своїх експертів для допомоги.<br /><br />«Будь ласка, всі заспокойтеся, — сказав Дуда. — На своїх місцях знаходяться польські військові. Нас підтримують союзники, і зобов’язання дотримуються. Ми працюємо».<br /><br />Президент Байден, виступаючи в Індонезії, де він бере участь у форумі Групи 20 разом з іншими світовими лідерами, сказав журналістам, що початкові оцінки траєкторії ракети свідчать про те, що вона навряд чи була випущена з Росії. «Є багато інформації, яка це спростовує», — сказав президент.<br /><br />Коли в Європі настав сьогоднішній день, середа, лишалося незрозумілим, чи був удар навмисним, чи росіяни випустили ракету, чи то була українська ракета протиповітряної оборони, чи інший вибуховий снаряд, який впав у село. Україна використовує у своїх системах протиповітряної оборони ракети російського виробництва.<br /><br />Ситуація продемонструвала ризик того, що Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО можуть бути втягнуті в конфлікт, окрім озброєння українських сил — саме цього Байден та його адміністрація намагалися уникнути. Оскільки Польща є членом Альянсу, Сполучені Штати зобов’язані захищати Польщу, якщо на неї нападуть і вона попросить про таку допомогу.<br /><br />Президент України Володимир Зеленський у відеозверненні заявив, що російські ракети вдарили по території Польщі у вівторок і спричинили перебої з електроенергією в Молдові, ще одному з її європейських сусідів. Ракетний удар по території НАТО є «атакою на колективну безпеку» і «значною ескалацією», – додав він, закликавши партнерів і союзників України до дій.<br /><br />У заяві в Twitter міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що інцидент не був результатом роботи української ППО, назвавши таке припущення «теорією змови», яку просуває Росія.<br /><br />Міноборони Росії заперечило нанесення ударів по цілях біля кордону між Україною та Польщею. У своїй заяві міністерство назвало повідомлення польських ЗМІ про вибух у Пшеводуві «навмисною провокацією з метою ескалації ситуації».<br /><br />«Фрагменти, оприлюднені польськими ЗМІ по гарячих слідах з місця подій у селі Пшеводув, не мають жодного стосунку до російської зброї», – йдеться у заяві.<br /><br />Ситуація змусила Дуду підвищити рівень військової готовності країни та провести екстрену телефонну розмову з Байденом і генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. Байден підтвердив, що запропонував допомогу США Польщі в розслідуванні інциденту, пообіцявши «з'ясувати, що саме сталося». Він та інші світові лідери, які відвідали саміт G-20, скликали екстрену зустріч перед його коротким виступом у середу вранці.<br /><br />Байден також поспілкувався зі Столтенбергом, який планує головувати на зустрічі послів НАТО в середу вранці для обговорення інциденту, повідомив високопоставлений чиновник Альянсу. Речник польського уряду сказав, що Варшава може проводити консультації з союзниками по НАТО відповідно до статті 4 статуту організації, яка дозволяє країнам-членам порушувати будь-яке питання, що викликає занепокоєння, особливо пов’язане з безпекою, для обговорення в Альянсі.<br /><br />Прес-секретар Пентагону бригадний генерал Патрік Райдер сказав, що Міністерство оборони вивчає це питання і поки не має жодної інформації, щоб підтвердити факт нападу. Тисячі американських військовослужбовців перебувають у Польщі, допомагаючи в передачі західної зброї Україні та забезпечуючи додаткову безпеку.<br /><br />Криза на кордоні між Польщею та Україною виникла, коли Росія здійснила один зі своїх наймасованіших ракетних ударів протягом майже дев’ятимісячної війни, що багато хто сприйняв як відповідь за недавні втрати на полі бою.<br /><br />Столиця Київ, а також міста Харків на сході та Львів на заході були серед щонайменше 10 великих населених пунктів, які повідомили про удари після того, як сирени повітряної тривоги завили по всій країні. Обстріл стався через кілька годин після того, як Зеленський, розмовляючи по відеозв’язку, представив лідерам G-20 мирний план з 10 пунктів, який передбачав повний вихід Росії з території України.<br /><br />Мери по всій Україні закликали жителів сховатися, оскільки почалися хвилі ракетних ударів. Люди юрмилися в підвалах багато годин і виходили в непроглядну темряву, оскільки удари знеструмили більшу частину країни.<br /><br />Критична енергетична інфраструктура знову виявилася основною ціллю, заявили українські посадовці, як це було з серією ударів минулого місяця, що послідували за черговою гострою втратою Росії: успішною атакою України на міст, що з’єднує материкову Росію з Кримом, півостровом, який Москва анексувала в 2014 році.<br /><br />У вівторок атака була набагато сильнішою, сказав Зеленський у зверненні до нації. За його словами, було випущено щонайменше 85 ракет.<br /><br />Україна готувалася до помсти після відступу Росії з Херсона, що стало останньою великою невдачею на полі бою для президента Володимира Путіна. Здавши Херсон, Росія втратила контроль над єдиною регіональною столицею, яку її війська зуміли захопити з початку вторгнення.<br /><br />Військово-повітряні сили України у вихідні попередили, що Росія може планувати удари по українських містах, приурочивши це до саміту G-20, який Путін відмовився відвідати. Офіційні особи заявили, що атака у вівторок є доказом того, що Москва не зацікавлена в мирних переговорах, незважаючи на публічні заяви останніх тижнів.<br /><br />«Росія відповідає на потужну промову Зеленського на G-20 новим ракетним ударом, — написав у Twitter глава адміністрації Зеленського Андрій Єрмак. — Хтось серйозно думає, що Кремль дійсно хоче миру? Він вимагає послуху».<br /><br />Удари Росії завдали шкоди регіонам Західної України, які зазнавали менше нападів Росії з початку війни. Львів, розташований приблизно за 40 миль від кордону з Польщею, має системи протиповітряної оборони, спрямовані на збивання російських ракет.<br /><br />Міський голова Львова Андрій Садовий повідомив у Twitter, що через страйки 80 відсотків міста залишилося без світла, крім того, не стало тепла і гарячої води.<br /><br />У вівторок увечері було надто рано говорити про те, чи був удар навмисним, чи Росія цілилася в щось на території України і промахнулася, сказав посадовець, знайомий із початковими оцінками удару. Він попросив про анонімність, щоб розповісти про розслідування, яке розгортається. Удар збігся з атаками Росії на електричні підстанції та енергетичну інфраструктуру на заході України, поблизу кордону з Польщею, і багато з цих ракет вразили свої очевидні початкові цілі, сказав посадовець.<br /><br />Високопоставлений європейський дипломат сказав, що інцидент у Польщі не схожий на навмисну атаку Росії, але зазначив, що потрібно зібрати більше інформації, щоб зробити офіційний висновок. «Однак суті це не змінює. Російські ракетні атаки – це ескалація, навіть якщо задіяна українська ракета, оскільки ймовірність аварій зростає», – сказав він, який, як і інші, говорив на умовах анонімності.<br /><br />Якщо вибух у польському селі визнають випадковим, Сполучені Штати, ймовірно, засудять напад і звернуть увагу на посилення протиповітряної оборони Польщі, сказав Джим Таунсенд, колишній високопосадовець Пентагону та НАТО часів адміністрації Обами. Він сказав, що очікує, що НАТО прийматиме будь-які рішення зважено.<br /><br />«НАТО не приймає різких рішень. Вони спочатку збирають факти, — сказав Таунсенд. — Навіть після 11 вересня їм знадобилося кілька днів, щоб переконатися, що це Аль-Каїда здійснила атаки з літаків».<br /><br />Сполучені Штати задіяли статтю 5 Північноатлантичного договору у відповідь на напади 2001 року. Це був єдиний раз, коли стаття договору про колективну оборону була використана за 73-річну історію Альянсу.<br /><br />Хоча ракетні обстріли у вівторок були частиною поточної стратегії Кремля щодо руйнування інфраструктури України з наближенням зими, вони також, здавалося, мали на меті продемонструвати, що Росія все ще може завдати шкоди, незважаючи на те, що її неодноразово змушували відступати з раніше зайнятих територій.<br /><br />У Києві щонайменше одна людина загинула та загорілися два житлових будинки, написав мер Віталій Кличко у Twitter. Залишається незрозумілим, чи пошкодження були спричинені ракетним ударом, чи частинами ракети, збитої засобами ППО.<br /><br />Мешканці київської вулиці, де удар прийшовся на один із будинків, почали шукати укриття, а потім вийшли, щоб оцінити збитки. Був страх, але й непокора. «Ми сподіваємося, що Росії не стане», — сказала 28-річна Юлія Мельник.<br /><br />Біля однієї з будівель, які горіли в Києві, була електростанція, і мер Харкова на північному сході заявив, що частини цього міста були знеструмлені через пошкодження енергетичної інфраструктури.<br /><br />Більшість ракет було випущено з бойових літаків, які пролітали над Ростовом і Каспійським морем, повідомляє українська авіація. За словами офіційних осіб, багато ракет разом із кількома безпілотниками Shahed іранського виробництва були збиті засобами ППО України.<br /><br />Удари сталися, коли Зеленський окреслив лідерам G-20 10 умов для мирного врегулювання. Серед них — повне виведення російських військ з усіх окупованих територій, відновлення територіального суверенітету України, виплата Росією репарацій, звільнення всіх полонених і депортованих громадян України, а також притягнення до відповідальності за військові злочини.<br /><br />Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який залишився захищати війну Росії на саміті після того, як Путін відмовився взяти участь, наполягав у вівторок на тому, що Росія готова вести переговори з Україною про припинення війни, і звинуватив Київ в ухиленні від мирних переговорів. Однак Росія все ще наполягає на тому, що Україна має змиритися з втратою незаконно анексованої території.<br /><br />«Якщо хтось і відмовляється, то це Україна, і чим довше вона відмовляється, тим складніше буде погоджуватися», — сказав Лавров журналістам, повідомляють державні ЗМІ. Він назвав пропозиції України «нереалістичними та неадекватними».<br /><br />Головна вимога України — щоб Росія вивела свої війська — призведе до «реального і повного припинення бойових дій», сказав Зеленський у своїй промові.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-57377694979792620652022-10-27T13:38:00.007+03:002022-10-27T13:38:59.178+03:00Що таке «брудна бомба», хто її може виготовити, і чи треба її боятися<p>Росія <a href="https://cbn.com.ua/2022/10/27/shho-take-brudna-bomba-hto-yiyi-mozhe-vygotovyty-i-chy-treba-yiyi-boyatysya/" target="_blank">звинувачує</a> Україну в створенні «брудної бомби» і навіть уже «знає», як усе станеться. Цитата з пропагандистської інформагенції РІА «Новости» (мовою оригіналу): <i>«Киевский режим уже завершил техническую подготовку к провокации с "грязной бомбой": специалисты украинского предприятия "Южмаш" подготовили муляж ракеты комплекса "Искандер", который планируется начинить радиоактивным материалом, а затем якобы сбить над зоной отчуждения Чернобыльской АЭС силами украинской ПВО и заявить о пуске ядерного заряда российскими вооруженными силами, сообщил РИА Новости источник, знакомый с ситуацией. <br /><br />Он уточнил, что муляж ракеты "Искандера" сделан на основе снаряда ракетного комплекса "Точка-У": "После того, как муляж "собьют", киевские власти намерены показать западным и украинским СМИ фрагменты макета и элементы электроники якобы ракеты "Искандер", чтобы убедить западную общественность в виновности России»</i>.<span></span></p><a name='more'></a>Натомість і Україна, і наші союзники США й НАТО ці звинувачення відкидають і підозрюють (якщо пригадати тонни брехні, яку РФ регулярно озвучує, то небезпідставно), що Росія сама планує виготовити і застосувати «брудну бомбу». <i>«На брифінгу для журналістів Пентагон неодноразово заперечив заяви Росії про те, що Україна створює брудну бомбу, і заявив, що будь-яке використання такої зброї Росією заслуговує на відповідь Сполучених Штатів»</i>, — пише The New York Times.<br /><br /><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaDtlwqRGtycrijMscKWo_-qUlmjeNfJNWA3oWCIjpeDWkOHqGGQpHhoYthpDuEy_x8tg7_AUh-msNGX_9nFZkMByWJfnP8BQ_QVxyKY5H0xW6QXVEP4IfsDxcHkXrjBXEzxxq1Ai0YpMq_AwOci2kVIRvdWNTee6d5ROn0Skr9s-ZPgH2NXZNeAp6/s950/27102204.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="633" data-original-width="950" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaDtlwqRGtycrijMscKWo_-qUlmjeNfJNWA3oWCIjpeDWkOHqGGQpHhoYthpDuEy_x8tg7_AUh-msNGX_9nFZkMByWJfnP8BQ_QVxyKY5H0xW6QXVEP4IfsDxcHkXrjBXEzxxq1Ai0YpMq_AwOci2kVIRvdWNTee6d5ROn0Skr9s-ZPgH2NXZNeAp6/w640-h426/27102204.jpg" width="640" /></a></div><br /><p style="text-align: left;">Що таке «брудна бомба»? Стисле, але зрозуміле пояснення можна знайти на офіційному сайті Комісії з регулювання ядерної енергетики США: <i>«"Брудна бомба" — це тип "радіологічного розсіювального пристрою", який поєднує звичайну вибухівку, наприклад динаміт, із радіоактивним матеріалом. Терміни "брудна бомба" та RDD часто використовуються як синоніми. Більшість RDD не виділить достатньо радіації, щоб убити людей чи спричинити важкі захворювання – вибухівка сама по собі нашкодить більше, ніж радіація. Однак вибух RDD може викликати страх і паніку, забруднити майно та потребуватиме потенційно дорогого очищення.<br /><br />"Брудна бомба" - це не ядерна бомба. Вибух ядерної у мільйони разів потужніший, ніж "брудної". Хмара радіації від ядерної бомби може поширюватися на тисячі квадратних миль, тоді як радіація брудної бомби може бути розсіяна в межах кількох кварталів або миль від вибуху. Брудна бомба — це зброя не масового знищення, а зброя, головними цілями якої є зараження та паніка.<br /><br />Ступінь локального забруднення залежатиме від низки факторів, включаючи потужність вибухової речовини, кількість і тип використаного радіоактивного матеріалу, способи розсіювання та погодні умови. Найімовірніше від вибуху постраждають ті, хто знаходиться найближче до RDD. Коли радіоактивний матеріал поширюється, він втрачає концентрацію і стає менш шкідливим. Швидке виявлення типу використаного радіоактивного матеріалу значною мірою допоможе місцевим органам влади в консультуванні громади щодо захисних заходів, таких як укриття на місці чи евакуація. Радіацію можна легко виявити за допомогою обладнання, яке мають рятувальники. Подальша дезактивація ураженої ділянки може потребувати значного часу та витрат.<br /><br />Безпосередні наслідки для здоров'я від RDD, ймовірно, будуть мінімальними. Це залежатиме від:<br /><br /></i></p><ul style="text-align: left;"><li><i>кількості радіації, яку поглинає організм;</i></li><li><i>типу випромінювання (гамма, бета або альфа);</i></li><li><i>відстані від джерела випромінювання до людини;</i></li><li><i>способу впливу – зовнішній або внутрішній (поглинається шкірою, вдихається чи потрапляє всередину); </i></li><li><i>тривалості вибуху.</i></li></ul><p style="text-align: left;"><i><br />Вплив радіації на здоров'я, як правило, прямо пропорційний отриманій дозі. Іншими словами, чим вища доза опромінення, тим вищі ризик і тяжкість травм».</i><br /><br /><i>«Виготовлення справжньої атомної бомби є складним і потребує величезних ресурсів на рівні держави, </i>— пише The Bell. — <i>Для "брудної бомби", на перший погляд, достатньо мати доступ до відпрацьованого ядерного палива та вибухівки. Тому вона служить "страшилкою" вже кілька десятиліть – влада США вважала, що "брудну бомбу" хоче створити Усама бен Ладен, а потім — керівництво терористичної організації ІДІЛ».</i><br /><br />У світі й досі не зафіксували жодного випадку реального застосування "брудної бомби". Терористи (нікому більше «брудна бомба» зазвичай не потрібна) воліють не зв’язуватися з цією темою: ефекту не так уже й багато, а проблем — купа: починаючи з того, що за операціями з купівлі-продажу радіоактивних матеріалів ретельно стежать різноманітні служби і завершуючи самим процесом виготовлення. Такий пристрій не зробиш у майстерні в гаражному кооперативі, бо необхідне спецобладнання для виділення й збагачення потрібних ізотопів та кваліфікована робоча сила. <br /><br />Водночас є інформація, що Росія неодноразово проводила випробовування «брудних бомб». Журналіст Олександр Невзоров стверджує, що це відбувалося на островах Ладозького озера, неподалік Санкт-Петербурга: «Займалася цим ПВЧ (північна воєнізована частина. — CBN) 70170.<br /><br />Скільки саме було підривів – невідомо, але на одному лише о. Мекерікке їх було не менше ста, острів досі утиканий значками "радіація" і шалено "фонить". (Я був на ньому років 20 тому. Мекерікке за 12 км від Валаама.) На островах Коневець, Ялаянсарі, Макарінсаарі теж рвали, але кількість вибухів досі засекречена.<br /><br />Випробовувалися "брудні бомби" всіх потужностей та типів».<br /><br />Комісія з ядерного регулювання наводить три основні поради, які допоможуть мінімізувати вплив радіації:<br /><br /></p><ol style="text-align: left;"><li>звести до мінімуму час впливу радіоактивних матеріалів;</li><li>максимально віддалитися від джерела випромінювання; </li><li>захистися від зовнішнього опромінення та вдихання радіоактивних матеріалів.</li></ol><p style="text-align: left;"><br />Головне, в чому сходяться всі експерти, — якщо все ж таки Росія наважиться на провокацію, слід робити все чітко і без паніки, дослухатися до рекомендацій органів влади та не нехтувати наведеними вище правилами безпеки.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-63718587140586606812022-10-26T21:21:00.000+03:002022-10-26T21:21:04.309+03:00Джо Байден: «Якщо росіяни застосують ядерну зброю, це буде їхньою серйозною помилкою»<p>Застереження президента Байдена демонструють гостру стурбованість Вашингтона та західних союзників тим, що Росія може шукати привід, щоб застосувати ядерну зброю на полі бою.<br /><br /><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/10/26/dzho-bajden-yakshho-rosiyany-zastosuyut-yadernu-zbroyu-tse-bude-yihnoyu-serjoznoyu-pomylkoyu/" target="_blank">Переклад</a> статті Девіда Сенгера з The New York Times</b></i><br /><br />У вівторок президент Джо Байден повторив своє попередження президенту Володимиру Путіну про те, що було б «дуже серйозною помилкою» застосувати тактичну ядерну зброю в Україні. Вашингтон та західні союзники стурбовані тим, що Росія може шукати привід використати таку зброю.<span></span></p><a name='more'></a>Байден сказав, що він усе ще не впевнений, чи намагається Росія організувати «операцію під фальшивим прапором», під час якої вона підірве брудну бомбу і звинуватить українців. Брудна бомба — це не ядерна зброя, а саморобний пристрій, який використовує звичайну вибухівку для поширення радіоактивного матеріалу.<br /><p></p><p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgf_qmBVqMUSghKa3tEK-R8luKqYoBjkCN2U2nztdhLfHpiSLmI_HyXtx8mtYGHZq915CaCiHunb7EW6YsMNXnJ0eYoqCp32KdZC2vdw0gQwcHxo0AYMN5kKJVh0Gx1K0RHMqrnkpav3ZlRU_Ih44I1EoWLoR2SBHV48T01l8t7cYkdiQmI3FKb9GLd/s950/251022012.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="633" data-original-width="950" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgf_qmBVqMUSghKa3tEK-R8luKqYoBjkCN2U2nztdhLfHpiSLmI_HyXtx8mtYGHZq915CaCiHunb7EW6YsMNXnJ0eYoqCp32KdZC2vdw0gQwcHxo0AYMN5kKJVh0Gx1K0RHMqrnkpav3ZlRU_Ih44I1EoWLoR2SBHV48T01l8t7cYkdiQmI3FKb9GLd/w640-h426/251022012.jpg" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Українські посадовці звинуватили Росію в таємному створенні брудних бомб на Запорізькій атомній електростанції. Фото: Фінбар О'Райлі для The New York Times</td></tr></tbody></table><br />Але з коментарів Байдена зрозуміло, що він не так стурбований брудною бомбою, як можливістю того, що низка інцидентів може призвести до застосування Росією ядерної зброї на полі бою, вперше з того часу, як Сполучені Штати скинули атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі.<br /><br />«Дозвольте мені просто сказати: Росія зробила б неймовірно серйозну помилку, якби застосувала тактичну ядерну зброю, — сказав Байден у відповідь на запитання журналіста про те, чи готує Росія брудну бомбу. — Я не гарантую вам, що це операція під фальшивим прапором, не впевнений, але це буде серйозна, серйозна помилка».<br /><br />Коментарі Байдена та обмін звинуваченнями між Росією та Україною стали останньою демонстрацією того, наскільки високою є напруженість тоді, коли Росія втрачає позиції й не бачить шляху до контролю над великими частинами чотирьох провінцій, які вона нещодавно анексувала.<br /><br />Це частина того, що американські офіційні особи назвали неминучим парадоксом конфлікту: хоча Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО зобов’язуються допомогти Україні вигнати Росію з її території, чим успішнішими є українці, тим більший ризик того, що Росія порушить неписане табу на використання ядерної зброї.<br /><br />Це також нагадування про те, що Росія може більше залежати від результатів війни в Україні, ніж від будь-якого конфлікту, в якому вона воювала, відколи вона вперше успішно випробувала ядерну зброю в серпні 1949 року, коли президентом США був Гаррі Трумен.<br /><br />Вищі військові чиновники Росії розпочали серію звинувачень щодо брудної бомби у вихідні, попередивши своїх американських колег, міністра оборони Ллойда Остіна та голову Об’єднаного комітету начальників штабів генерала Марка Міллі, що Україна планує радіологічну атаку на своїй же території. Жодних доказів вони не надали.<br /><br />За кілька годин до того, як Байден виступив у Білому домі, Україна відповіла, звинувативши росіян у тому, що вони самі таємно створюють брудні бомби на найбільшій в Європі атомній електростанції, яку зараз окупували.<br /><br />Думки співробітників американської розвідки щодо намірів Росії розділилися. Дехто вважає, що неодноразові погрози застосувати ядерну зброю — блеф; інші кажуть, що це частина російської військової доктрини під назвою «від ескалації до деескалації», згідно з якою невеликий ядерний пристрій підривається, щоб попередити супротивників триматися подалі.<br /><br />Протягом останніх кількох тижнів адміністрація Байдена проводила навчання, намагаючись зʼясувати, як Росія може спробувати отримати перевагу, погрожуючи застосувати ядерну зброю, і за яких умов вона може її застосувати фактично. Мета навчань, кажуть чиновники, полягає в тому, щоб розуміти, як Сполучені Штати та їхні союзники можуть відповісти.<br /><br />Ніхто в адміністрації не виступає за ядерну відповідь. Серед обговорюваних варіантів є звичайні військові удари по російських силах в Україні, які, ймовірно, будуть завдані українською армією. Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО скористаються цим моментом, щоб ще більше ізолювати Росію від світу, — особливо від Китаю та інших країн, таких, як Індія, що продовжують купувати її нафту. Втім, незрозуміло, як конкретно Пекін відповість на використання Росією малогабаритної ядерної зброї, якою б руйнівною вона не була.<br /><br />У вівторок репортер запитав Байдена, чи Росія «готується сама використати брудну бомбу або ж ядерну зброю». Президент зупинився на другій частині питання. У той час як чиновники кажуть, що брудна бомба буде трагічною ескалацією, вони стурбовані тим, що це може передвіщати. В американських спецслужбах і Пентагоні побоюються, що Росія влаштує провокацію, щоб виправдати використання ядерної зброї у відповідь.<br /><br />Здавалося, американські посадовці мали певні розвідувальні дані, які підтверджували ці побоювання, але вони відмовилися обговорювати, що це за інформація та наскільки вона переконлива. Але, говорячи про вимоги Росії до Остіна та генерала Міллі, вони, схоже, дотримувалися шаблону оприлюднення інформації, намагаючись послабити Путіна, оскільки він шукає варіанти, крім опори на свою слабку військову силу.<br /><br />«Росія висуває відверто неправдиві звинувачення, — заявила журналістам у вівторок Карін Жан-П’єр, прес-секретар Білого дому. — У минулому ми бачили, як Росія використовувала звинувачення як привід для ескалації. І, як сказав президент, ми не знаємо, чи це так само зараз».<br /><br />На брифінгу для журналістів Пентагон неодноразово заперечив заяви Росії про те, що Україна створює брудну бомбу, і заявив, що будь-яке використання такої зброї Росією заслуговує на відповідь Сполучених Штатів.<br /><br />«Звинувачення в тому, що Україна створює брудну бомбу, є брехнею, — сказав бригадний генерал Патрік Райдер, прес-секретар Пентагону, під час брифінгу у вівторок вдень. — Однак наразі ми не бачимо й жодних ознак того, що Росія прийняла рішення чи має намір застосувати ядерну зброю чи брудну бомбу».<br /><br />«Це те, за чим ми продовжуватимемо уважно стежити, — додав він. — І звичайно, як говорили інші, для Росії будуть наслідки незалежно від того, використає вона ядерну зброю чи брудну бомбу».<br /><br />За словами генерала, ні Сполучені Штати, ні НАТО не внесли жодних змін у розташування своїх ядерних сил у зв’язку з нещодавніми звинуваченнями Росії.<br /><br />Водночас Росія повідомила США і НАТО про намір провести регулярні військові навчання своїх ядерних сил під назвою «Гром». <br /><br />Генерал Райдер назвав це «звичайними щорічними навчаннями Росії», заявивши, що вона сповістила Сполучені Штати відповідно до «своїх зобов’язань щодо контролю над озброєннями та прозорості».<br /><br />Хоча навчання були очікуваними, великі ядерні держави часто призупиняють ракетні випробування та навчання в моменти високої напруги, щоб уникнути помилкових тривог і прорахунків. Навесні та влітку адміністрація Байдена відклала кілька випробувань ядерних ракет, хоча зрештою деякі з них і були проведені.<br /><br />Подібно до того, як не було жодного способу перевірити сумнівні заяви Росії щодо планів України про створення брудних бомб, не було жодного способу перевірити твердження української ядерної компанії «Енергоатом» про те, що росіяни, які окупували Запорізьку атомну електростанцію, виготовляли свої брудні бомби. <br /><br />Російські війська контролюють Запорізьку станцію на півдні України з початку березня, але нею досі керують українські інженери, які підпорядковуються Києву.<br /><br />В «Енергоатомі» заявили, що росіяни проводили на станції несанкційовані роботи в сухому сховищі відпрацьованого ядерного палива, яке містить 174 контейнери, в кожному з яких — 24 відпрацьовані ядерні комплекти.<br /><br />«Енергоатом» припускає, що такі дії окупантів можуть свідчити про підготовку ними терористичного акту з використанням ядерних матеріалів і радіоактивних відходів, які зберігаються на Запорізькій АЕС, йдеться в повідомленні компанії: «Знищення цих контейнерів у результаті вибуху призведе до радіаційної аварії та радіаційного зараження кількох сотень квадратних кілометрів прилеглої території».<br /><br />Компанія не надала ніяких доказів свого твердження про те, що контейнери знищувалися. На станції за графіком чергують двоє інспекторів Міжнародного агентства з атомної енергії.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-13697646906640080292022-10-25T19:22:00.001+03:002022-10-25T19:22:06.955+03:00Російський гамбіт «брудної бомби»<p><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/10/25/rosijskyj-gambit-brudnoyi-bomby/" target="_blank">Переклад</a> тексту з сьогоднішньої поштової розсилки The New York Times</b></i><br /><br />Після кількох місяців відсутності зв’язку між Росією та Заходом у вихідні був шквал телефонних дзвінків між Москвою та західними столицями. Росія стверджувала, що Україна планує підірвати «брудну бомбу» — вибуховий пристрій, насичений радіоактивними речовинами, — на своїй території. <br /><br />Україна рішуче заперечила звинувачення, а США та їхні союзники виступили зі спільною заявою: ці слова Росія придумала для ескалації війни. Вибух «брудної бомби» може дати Москві привід застосувати — або погрожувати застосувати — тактичну ядерну зброю у відповідь.<span></span></p><a name='more'></a>Інститут вивчення війни, дослідницька група у Вашингтоні, дійшов висновку, що Росія «навряд чи готуватиме неминучу атаку "брудною бомбою" під "українським" прапором». Натомість, за словами групи, Москва, можливо, намагається «уповільнити або призупинити військову допомогу Заходу Україні та, ймовірно, послабити альянс НАТО».<p></p><p style="text-align: center;"><br /></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_Te3Tu-ONBEuUpOrmvaKAlGruEbuAjw9FjN4JFFWuIoaSVPqn83p4Fg-2Wv5rJuMq7xMpg2NgAwKRNdGiDy7WWnjAj0QNBq_0-yxXGOZ6YqvJC9EHkTwgtD4tDt2sc3vpVPbO3rbYjg9BS7q6NPZFfe5M9Mg8C8zvq2vjb3NDEHhnsoKPE0iVOA0-/s640/251022008.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_Te3Tu-ONBEuUpOrmvaKAlGruEbuAjw9FjN4JFFWuIoaSVPqn83p4Fg-2Wv5rJuMq7xMpg2NgAwKRNdGiDy7WWnjAj0QNBq_0-yxXGOZ6YqvJC9EHkTwgtD4tDt2sc3vpVPbO3rbYjg9BS7q6NPZFfe5M9Mg8C8zvq2vjb3NDEHhnsoKPE0iVOA0-/s16000/251022008.jpg" /></a></div><br /><p><br />Через вісім місяців конфлікту Росія неухильно втрачає територію, а президент Володимир Путін стикається з занепокоєнням вдома, що все зростає. Росія, швидше за все, відступить з західного Херсону до кінця року, вважають в Інституті.<br /><br />У своїй заяві Британія, Франція та США заявили: «Світ розгледить будь-яку спробу використати це звинувачення як привід для ескалації. Ми також відкидаємо будь-який привід для ескалації з боку Росії».<br /><br />Сьогодні Росія, схоже, подвоїла свої зусилля, російські ЗМІ цитували начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Міністерства оборони генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова, який заявив: Україна планувала звинуватити Росію у використанні зброї масового ураження.<br /><br />Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що запросив інспекторів ООН, аби ті переконалися: Україні «немає чого приховувати».<br /><br />Найвищі військові командири США і Росії сьогодні поговорили по телефону. Генерал Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, розмовляв зі своїм російським колегою, генералом Валерієм Герасимовим, начальником російського Генерального штабу.<br /><br />«Ми бачили закономірність у цьому конфлікті, у цій війні, напередодні цієї війни, коли росіяни перекидали все з ніг на голову, — заявив сьогодні Нед Прайс, речник Державного департаменту. — Росія звинуватила українців, Росія звинуватила інші країни в тому, що вона сама планувала. Що ж, це наша турбота».</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-28244839190240789932022-10-24T19:36:00.003+03:002022-10-24T19:36:45.790+03:00Волонтерка Яна Гризоглазова: «Найцінніше в нашій роботі — відгуки від бійців»<p>Викладачка Кропивницького будівельного коледжу (хімія та біологія) <a href="https://cbn.com.ua/2022/10/24/volonterka-yana-gryzoglazova-najtsinnishe-v-nashij-roboti-vidguky-vid-bijtsiv/" target="_blank">Яна Гризоглазова</a> візуально більше схожа на студентку. Правда, якщо студентам іноді ніколи навіть до пари підготуватися, вона регулярно знаходить час і сили на викладання, двох доньок і волонтерство. <br /><br />CBN вдалося впіймати Яну, коли та після уроків планувала перебратися з Полтавської на Волкова у волонтерських справах. За десять хвилин не можна, звісно, «розкрити» співрозмовника. Але й десяти хвилин вистачило, щоб ще раз переконатися: з такими людьми ми не можемо не перемогти.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p style="text-align: left;"></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhP2t7aOX6Rku6aq_eNgIXZWSHPPbTSCBL291bhNSuq91WJy7LdIQgAYsjNlMBI7c9cZnn-qE0n6yh21FXQofS_21XtwR_dAhNF7_XCcPxjhjr77dv0oXjHkSMjWYnXywRcgcq21Ve08x2ueHs4_OSZE37mg4kPqAFqDj3URu4qhIg6IJh4xzuQDdgP/s640/241022002.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="436" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhP2t7aOX6Rku6aq_eNgIXZWSHPPbTSCBL291bhNSuq91WJy7LdIQgAYsjNlMBI7c9cZnn-qE0n6yh21FXQofS_21XtwR_dAhNF7_XCcPxjhjr77dv0oXjHkSMjWYnXywRcgcq21Ve08x2ueHs4_OSZE37mg4kPqAFqDj3URu4qhIg6IJh4xzuQDdgP/s16000/241022002.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><figure aria-describedby="caption-attachment-139911" class="wp-caption aligncenter" id="attachment_139911"><figcaption class="wp-caption-text" id="caption-attachment-139911">Яна Гризоглазова. Фото: Ігор Філіпенко, CBN</figcaption></figure></td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;"></p><p style="text-align: left;">— Займаюся волонтерством з 2014 року. Сімʼя ставиться з розумінням. Старша донька, якій уже чотирнадцять, доглядає за меншою, дворічною, сестричкою, поки мама вирішує якісь чергові питання по допомозі ЗСУ. Тато наш військовий, на війні зараз.<br /><br />— А як усе почалося, памʼятаєте?<br /><br />— Чесно? Ні. Просто знайомі — ну, я в чотирнадцятому була трохи молодша, — покликали на склад пакувати, не вистачало там рук. Я допомагала, допомагала, а потім, ближче до зими, ми почали вже більш конкретну допомогу надавати, в основному нашим хлопцям, з Кропивницького.<br /><br />Нині найбільше допомоги від нас отримує третій полк спецпризначення. Також — очаківські моряки, вони чомусь виявилися взагалі відрізаними від волонтерської двіжухи. Допомога йде через когось, у кому ми впевнені, працюємо лише з перевіреними людьми. <br /><br />Загалом нас четверо. Причому раніше, до чотирнадцятого року, ми одне одного не знали. Це не стало початком якоїсь нової великої дружби, але, що стосується робочих питань, — у нас повне взаєморозуміння.<br /><br />— Є якась історія, що надзвичайно запала в душу?<br /><br />— Всі історії западають, зачіпають за живе. Найбільше — коли хлопці присилають з передової звіти. Часто голосові відгуки записують. Ми от крайній раз шапки відправляли, зараз ввімкну вам. (Вмикає голосове повідомлення у телефоні: «...настрій був не дуже сьогодні, але ваша передача його підняла. Пацики порозгрібали ті шапки. Навіть якщо не налазили на голови — брали і говорили: "Вона ж має розтягнутися!"».) Отакі відгуки — найцінніше.<br /><br />Продукти теж відправляємо. От, наприклад, очаківські моряки, про яких я говорила щойно, — у них з харчами було не дуже. Ми їм влітку партію шоколадних батончиків відправили, а вони нам у відповідь — відро креветок. <br /><br />— Ви щодня пропускаєте через себе купу інформації, часто негативної: тим одягу не вистачає, тим — продуктів, комусь ще щось треба. Що допомагає справлятися з цим усім?<br /><br />— Родина передовсім. А ще — відчуття причетності до хорошої, правильної і потрібної справи. Відгуки, коли у відповідь на нашу посилку ми чуємо: «Клас, це було саме те, що треба. Дякуємо!» Або коли кладемо у посилку якісь дрібнички, які нам не замовляли... Зворотній звʼязок — ось що надихає.<br /><br />Надій, як з самого початку, що це все швидко скінчиться, вже немає. Просто хочеться щоб людям, які нас захищають, було комфортно.<br /><br />— Є якісь плани на день перемоги?<br /><br />— Чоловіка зустріти.<br /><br />— І все?<br /><br />— Що ще — навіть не знаю. Не думала про це.<br /><br />— Як збираєте гроші? Маєте якесь коло людей, які донатять вам постійно?<br /><br />— Є таке коло. Мої колеги по коледжу, наприклад, — вони мене знають, довіряють мені, знають, куди я витрачаю гроші, тим паче, що всі чеки і звіти я викладаю в інстаграмі. Там же, в інстаграмі, я виставляю списки того, що нам потрібно. Деякі люди кидають гроші на картку, з-за кордону навіть, хтось допомагає конкретно по списку.<br /><br />— Був якийсь донат, щоб аж сказати: «Оце так суму кинули!»?<br /><br />— Буквально кілька днів тому абсолютно незнайомий мені чоловік, у фейсбуці написано, що він живе в Ізраїлі, скинув нам пʼять тисяч гривень. Я написала: «Дякую», він відповів: «Заради перемоги». Хто він, як на мене вийшов, — не знаю.<br /><br /></p><p style="margin-left: 40px; text-align: left;"><b>Сторінка Яни Гризоглазової в Instagram:</b> <a href="https://www.instagram.com/yasya_griz">https://www.instagram.com/yasya_griz</a><br /><b>ПриватБанк:</b> 5168 7456 0572 9414<br /><b>МоноБанк:</b> <a href="https://send.monobank.ua/jar/34eEKm3RHE">https://send.monobank.ua/jar/34eEKm3RHE</a> <br /></p><p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-60385749055494748952022-10-23T14:32:00.003+03:002022-10-23T14:32:14.963+03:00«Спотіфай» девʼяностих<p>«Спотіфай» і «Ютуб» урівняли всіх (майже всіх). Доступ до сотень мільйонів, чи скільки їх там, пісень має кожен, у кого є інтернет. <br /><br />Раніше було не так. Раніше у нас — у мене й моїх друзів у Малій Висці — був Гриша. Весь кругообіг музики закінчувався на ньому.<br /><br />Памʼятаю офігєнний збірник «Панк-революція-2». Купа гуртів, яких до цього не чув, рідкісна касета, купити її тоді в нас не було де. (Як вона в мене зʼявилася і чи була «Панк революція-1» — не памʼятаю.) Дав послухати Костіку.<br /><br />Минуло пару тижнів. Захотілося ввімкнути. Приходжу до Кості — хвилин пʼятнадцять з моєї околиці до центру) — дав, каже, Масі.<br /><br />Разом з Костею — до Маси, це ще одна околиця, теж хвилин пʼятнадцять. «Чуваки, — каже Маса, — буквально вчора дав послухати Гриші. Можу з вами сходити, все одно зайнятися нічим».<br /><br />Уже втрьох ми валимо до Гриші — через центр (пʼятнадцять хвилин, памʼятаєте?) до Будинку культури (ще хвилин пʼять). «Тільки шо Юрик до нього заходив, і вони в мікрорайон пішли», — виглядає з-за хвіртки батя. <br /><br />Ще тридцять-сорок хвилин на пошуки («Та наче до Льохи вони хотіли. Я з вами, нудно».) — і весь натовп, що за весь цей час зібрався, йде нарешті разом з Гришею до нього додому. Звідти — з касетою — до мене. Ну а там уже музика.<br /><br />Згодом ми вʼїхали в тему і почали скорочувати шлях. Дав комусь послухати музло, минає кілька тижнів і хочеться якраз його ввімкнути — не треба йти по ланцюжку, можна напряму до Гриші. Девʼяносто девʼять відсотків, що касета вже там.<br /><br />Тепер — технології. Але немає такої технології, щоб повернути мене туди, у юність, у дні, коли головною проблемою було, чи вдома Гриша.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-48669847485762756072022-10-22T19:37:00.000+03:002022-10-22T19:37:26.046+03:00Посадовців «Гідросили» підозрюють у держзраді<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7QYBzneNOewzro8mxgv0JXf8DDBmACviAxD3ZutdQUyGbecnaD7vW3DMOGMSggv_-Hdg5LV0mPzQZRppfMJ7rePIjojD_VvLGQeTfG05KDnQL67bGTFbQ0GB1CCdVB5zKr2THefqRq9SJboN2VftBL1f3xIZfyBRLj45ttwBGrlPQoGmVvkxndMZ5/s850/221022011.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="511" data-original-width="850" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7QYBzneNOewzro8mxgv0JXf8DDBmACviAxD3ZutdQUyGbecnaD7vW3DMOGMSggv_-Hdg5LV0mPzQZRppfMJ7rePIjojD_VvLGQeTfG05KDnQL67bGTFbQ0GB1CCdVB5zKr2THefqRq9SJboN2VftBL1f3xIZfyBRLj45ttwBGrlPQoGmVvkxndMZ5/s16000/221022011.jpg" /></a></div><p></p><p>Шевченківський райсуд Києва <a href="https://cbn.com.ua/2022/10/22/posadovtsiv-gidrosyly-obvynuvachuyut-u-derzhzradi/" target="_blank">арештував</a> корпоративні права групи компаній «Гідросила» кропивницького промисловця Павла Штутмана у кримінальному провадженні про держзраду, пишуть <a href="https://region.nashigroshi.org/2022/10/21/sud-areshtuvav-korporatyvni-prava-hidrosyly-u-spravi-pro-derzhzradu/?fbclid=IwAR1JUQzQsi5zUbWCZMOqU3pk-qr1utqmsxNP1qhyFl9ffTER2n0UgPH5MkE" target="_blank">«Наші гроші. Регіон»</a>. <span></span></p><a name='more'></a>За версією слідства, щонайменше з 2021 року бенефіціарний власник та голова наглядової ради ПрАТ «Гідросила Груп» Павло Штутман спільно з іншими громадянами України, використовуючи підконтрольні йому підприємства, а також суб’єкти господарювання, що розміщені на території Росії, які входять до групи компаній ПрАТ «Гідросила Груп» (АО «Союзгидравлика» (Бєлгород, РФ), ООО Белгородская сбытовая компания» (Бєлгород, РФ), АО «Техничесний центр Эльворти» (Батайск, РФ), ООО «Гидросила М» (Москва, РФ)) виробляють і постачають, у тому числі до підприємств військово-промислового комплексу РФ АОА «Брянский Арсенал» та ООО «Военно-промышленная компания», запчастини, які надалі встановлюються на військову техніку РФ.<br /><br />Слідчі вказують, що, зокрема, «Союзгидравлика» та «Брянский Арсенал», які отримують продукцію «Гідросили», в основному співпрацюють з Міноборони РФ, здійснюють виробництво військових бойових машин.<br /><br />Компанія «Гідросила» на своїй офіційній сторінці у <a href="https://www.facebook.com/hydrosila/posts/pfbid03411H6sxet3nkvp6FNaCbDdaYKAKxCJ9Rgi6HGervrSi2HQcysJjxhp4bJKy5tNQgl" target="_blank">Facebook</a> заявила про «недостовірну інформацію в мережі інтернет»: «1. "Гідросила" є сучасним та відповідальним представником українського бізнесу, тому ми, керуючись законодавством та здоровим глуздом, починаючи з 24.02.2022, не маємо жодних зв’язків та відносин з суб’єктами країни-агресора. <br /><br />2. Продукція "Гідросили" не є продукцією подвійного призначення та застосовується виключно в сільськогосподарській та будівельній техніці. Та ніколи не постачалася на підприємства військово-промислового комплексу країн-агресорів.<br /><br />3. Контроль над підприємствами в тимчасово окупованому Мелітополі було втрачено 03.06.2022 внаслідок збройного захоплення.<br /><br />4. Інформація щодо зазначеного судового провадження в реєстрі судових рішень – відсутня!»<br /><br />У прес-групі УСБУ в Кіровоградській області CBN повідомили: «Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ст. 111 (державна зрада), 111-1 (колабораційна діяльність) КК України у відношенні посадових осіб ПАТ "Гідросила груп"». За держзраду в умовах воєнного стану можуть дати довічне. <br /><br />CBN планує у понеділок, 24 жовтня, взяти коментар у власника «Гідросили» Павла Штутмана.<p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-5625745208851674492022-10-22T17:05:00.001+03:002022-10-22T17:05:06.098+03:00США бачать можливість для України скористатися слабкістю Росії<p> <table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHezxqas3gRuU9fFMWes5M3oFNnsGRdoDm_cpjxXTMbh1ArmY0uSB1AlMTyXOSJ0nEY2FQlc39HZVUKsH_Ejs49LNHtminfGVXqib-WZGSXSLPkrUNyoFmYZEUB1yk9PRIZLenk-rFtdvDUB9swsUi7S4_c53UhfuL1Btzs0vsvHrpzcQ0yWXUhFC5/s850/221022007.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="567" data-original-width="850" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHezxqas3gRuU9fFMWes5M3oFNnsGRdoDm_cpjxXTMbh1ArmY0uSB1AlMTyXOSJ0nEY2FQlc39HZVUKsH_Ejs49LNHtminfGVXqib-WZGSXSLPkrUNyoFmYZEUB1yk9PRIZLenk-rFtdvDUB9swsUi7S4_c53UhfuL1Btzs0vsvHrpzcQ0yWXUhFC5/s16000/221022007.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Військові аналітики кажуть, що українські сили мають динаміку на своєму боці. Фото: Брендан Хоффман для The New York Times</td></tr></tbody></table></p><p>За словами американських чиновників, наступні шість тижнів, доки не пошириться осінній бруд, можуть дозволити українським військовим просунутися на Донбасі та потенційно повернути Херсон. Але Росію це навряд чи стримає.<br /><br /><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/10/22/ssha-bachat-mozhlyvist-dlya-ukrayiny-skorystatysya-slabkistyu-rosiyi/" target="_blank">Переклад</a> статті Джуліана Е. Барнса з The New York Times</b><br /><br />За оцінками американської розвідки, в українських військових є шанс досягти успіхів у війні проти росії протягом наступних шести тижнів, якщо вони зможуть продовжити свій наступ на півдні та північному сході до того, як брудна земля та хмари змусять протиборчі армії зупинитися і перегрупуватися.<span></span></p><a name='more'></a>Американські офіційні особи кажуть, що ймовірність повного розвалу російських військ, що дозволило б Україні повернути величезну територію, мала. Але окремі російські підрозділи можуть «посипатися» під тиском України, дозволяючи київській армії продовжувати відвойовувати міста на Донбасі та потенційно захопити Херсон, головну нагороду у війні.<br /><br />Незважаючи на те, що американські та українські чиновники утримуються від точних прогнозів, вони кажуть, що бойові дії, ймовірно, триватимуть ще кілька місяців, незважаючи на те, що останнім часом війна йде на користь Україні. І низка факторів може стати особливо актуальною для зміни траєкторії конфлікту: складніші бойові умови в грудні, ступінь готовності президента Володимира Путіна до ескалації боротьби, енергетична криза у Європі взимку, різке зростання цін і потенційна зміна політичної ситуації в Сполучених Штатах, що може призвести до зменшення військової підтримки України.<br /><br />Частина складності оцінки воєнного часу полягає в тому, що війна проходила через різні фази, то одна сторона, то інша мала перевагу. Українці перемогли росіян у битві за Київ, лише щоб побачити, як Росія йде вперед під час жорстоких боїв на Донбасі влітку.<br /><br />Останніми днями бої загострилися. Тим не менш, військові аналітики кажуть, що Україна має перевагу на своєму боці, яка дає їй можливість визначити, на чому вона хоче зосередити зусилля.<br /><br />«Тут є українське вікно можливостей, — сказав Мейсон Кларк, військовий аналітик по Росії з Інституту вивчення війни. — Українці мають свободу вибирати, куди вони збираються вдарити».<br /><br />Офіційні особи США приватно заявляють, що Україна має продовжувати використовувати свою перевагу в найближчі тижні, але не настільки, щоб надмірно розширити свої лінії військового постачання чи дати російській армії шанс скористатися слабкими місцями в українських оборонних лініях. Багато посадовців, опитаних для цієї статті, говорили на умовах анонімності, щоб обговорити делікатні або секретні питання війни.<br /><br />Публічно високопоставлені українські чиновники оптимістично говорять про перспективи значних перемог на полі бою. Офіцери на місцях погоджуються, що вони досягають успіхів, але дорогою ціною.<br /><br />«Рухаємось вперед, але не так стрімко, як на Харківщині, — зазначив командир роти 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, яка воює на Херсонщині, майор Ярослав Галас. — І втрат багато».<br /><br />Американські офіційні особи вважають, що українське просування незабаром може змусити російські війська в Херсоні відступити за річку Дніпро, повернувши більшу частину міста під контроль України. Російське командування рекомендувало відступити до річки, але Путін скасував цей наказ. Цього тижня російські окупаційні чиновники намагалися змусити близько 60 000 людей з Херсона перейти на східний берег Дніпра перед українським натиском.<br /><br />Після вересневого наступу українським військам довелося сповільнити темп і зміцнити свої лінії постачання на північному сході. Блискавичний контрнаступ знову сповільнився до темпів важкої битви літа.<br /><br />Деякі американські посадовці заявили, що українці, схоже, готові просуватися вперед і вийти з глухого кута в Луганську, де вони можуть оточити або зламати російську оборону. Важливо, що якщо українські сили зможуть взяти під контроль трасу №66 у Луганську найближчими тижнями, вони перекриють ключову дорогу, якою Росія користується для постачання своїх військ на окупованих територіях.<br /><br />Російські військові все ще стикаються з викликами, подібними до тих, з якими вони знайомі з початку війни. Проблеми з матеріально-технічним забезпеченням завадили Москві належним чином забезпечити солдатів. Комунікація між російськими підрозділами залишається складною, що перешкоджає скоординованим рухам. А резервісти, яких зараз відправляють на бойові дії, погано навчені та оснащені.<br /><br />Але навіть якщо зараз Росія втрачає оберти, вона, на думку американських чиновників і військових аналітиків, ще не програла війну. І дуже важливо, кажуть американці, ніколи не недооцінювати супротивника. Збройні сили Москви все ще можуть проводити широкомасштабні артилерійські операції, і Росія має дві потенційно сильні сторони: введення військ у результаті примусової мобілізації, яку Путін здійснив за наполяганням ключових командувачів, і здатність не помічати великі втрати на полі бою.<br /><br />Російська армія зазнала втрат у техніці та солдатах, які розбили б більшість армій у Європі. У звіті уряду США минулого тижня говориться, що росіяни втратили 6000 одиниць техніки. Втрати росіян обчислюються тисячами. Але ключовою сильною стороною російської армії є можливість застосувати більше техніки та солдатів навіть у критичні моменти. Американські чиновники кажуть, що Росія та Путін, незважаючи на втрати, схоже, готові продовжувати боротьбу. Але є межі.<br /><br />«Очевидно, що Росія зараз відчуває серйозні проблеми з матеріально-технічним забезпеченням і забезпеченням, — заявив у вівторок речник Пентагону, бригадний генерал Патрік Райдер. — З настанням зимових місяців це стане лише важчим. Тому час, безумовно, має важливе значення, коли справа доходить до того, щоб використати це з операційної точки зору».<br /><br />Україна, з іншого боку, одержала десятки мільярдів доларів американської допомоги, зброю та фінансування, які підтримували економіку та дозволяли її армії спочатку уповільнити просування Росії, а тепер повертати територію.<br /><br />Враховуючи динаміку бойових дій, США не думають, що буде тривала пауза у війні. Зимовий сніг не сповільнить бойових дій, але пригальмує пізня осіння багнюка, яку росіяни називають «распутіцей». Щойно земля зміцніє в лютому, приблизно в першу річницю вторгнення, армії знову зможуть рухатися швидше.<br /><br />Росія може використати наступні чотири-п’ять місяців, щоб перегрупуватися, можливо, давши певну підготовку своїм новомобілізованим солдатам. Але що буде далі, за словами американських посадовців, залишається відкритим питанням. Росія може спробувати відновити позиції, які вона втратила з вересня, знову вдавшись до повільного артилерійського обстрілу. Крім того, Путін міг би віддати наказ про ескалацію — потенційно аж до використання ядерної зброї — щоб змінити долю своєї армії. Або ж Росія може спробувати зафіксувати здобутки, намагаючись домовитися з українцями, розраховуючи на те, що європейські столиці, які насторожено ставляться до нестачі палива взимку, змусять Київ погодитися на припинення вогню.<br /><br />Американські офіційні особи попереджають, що в їхній оцінці війни є важливі застереження. Українські чиновники досі не діляться більшістю своїх оперативних планів. У той час як Сполучені Штати мають кращі розвідувальні дані про російські плани, наміри Путіна щодо наступного етапу війни важко зʼясувати, і наразі мало регулярних контактів між американськими офіційними особами та їхніми російськими колегами.<br /><br />«Я не думаю, що українці зможуть повністю розвалити російську армію найближчим часом, — сказав Кларк. — У цьому сенсі росіяни змогли покрити втрати. Однак я думаю, що великі російські наступальні операції нині майже не розглядаються».<br /><br />Динаміка війни може змінитися навесні.<br /><br />Навіть якщо Україна завадить Росії досягти її стратегічних цілей повалити уряд у Києві та змусити країну відвернутися від Європи, це не означає, що Путін припинить воювати. Реальність сучасної війни полягає в тому, що переможець не отримує права голосу, коли бої припиняються. Путін, за словами чиновників, навряд чи погодиться на поразку найближчими місяцями.<br /><br />«Часто той, хто програв, вирішує, коли війна справді закінчиться, — сказав Майкл Кофман, директор російських досліджень дослідницького інституту C.N.A. в Арлінгтоні, штат Вірджинія. — Існують розбіжності в очікуваннях людей щодо того, коли війна фактично закінчилася. Бойові дії можуть затихнути, але це не означає, що сама війна закінчиться».<p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-20458102324072832672022-10-20T13:13:00.003+03:002022-10-20T13:13:25.376+03:00Чи поверне Україна Херсон?<p><i><b><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCC06CmQqc9kr3n5ybFySITc7WAOtmI9l2MoknkvUDKt_eYbi8IP2epl6IyhvrSLgzMReLfBAqNFT_KfgV-Zo0UFV1taAe-8MQSiF-PfVqWimfBoJj6Qb1fYuwodVQfGJo8yDkUYj0WbRuh9MCQq0bcz5NQuCWxAKMT_GtKOhi0GZ2aLsSJ5zfb_Om/s640/20102210.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCC06CmQqc9kr3n5ybFySITc7WAOtmI9l2MoknkvUDKt_eYbi8IP2epl6IyhvrSLgzMReLfBAqNFT_KfgV-Zo0UFV1taAe-8MQSiF-PfVqWimfBoJj6Qb1fYuwodVQfGJo8yDkUYj0WbRuh9MCQq0bcz5NQuCWxAKMT_GtKOhi0GZ2aLsSJ5zfb_Om/s16000/20102210.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><figure><figcaption class="wp-caption-text">Потрощені транспортні засоби на
дорозі в місті Архангельське Херсонської області на початку місяця.
Українські війська просувалися через місто, намагаючись повернути
Херсон. Фото: Ніколь Танг для The New York Times</figcaption></figure></td></tr></tbody></table><br /> <a href="https://cbn.com.ua/2022/10/20/chy-poverne-ukrayina-herson/" target="_blank">Переклад</a> тексту з поштової розсилки The New York Times</b></i><br /><br />Херсон був першим великим містом, яке перейшло під владу Росії, коли в лютому почалося вторгнення. Тепер контроль Росії над ним виглядає хитким.<span></span></p><a name='more'></a>Представники окупаційної влади в Херсоні заявили, що переселять до 60 000 цивільних осіб з міста на східний берег Дніпра, а також перенесуть туди свою адміністрацію.<br /><br />Російське державне телебачення показало, як мирні жителі сідають у човни, щоб залишити місто. Прокремлівський лідер у Херсоні Володимир Сальдо заявив, що переселення захистить мирних жителів від українського нападу. Українські посадовці назвали ці заяви пропагандою.<br /><br />Втрата Херсона була б нищівним ударом по військовій кампанії Росії. Українські війська протягом тижнів повільно просувалися до портового міста, яке також є адміністративною столицею Херсонської області та воротами до Криму.<br /><br />З кінця серпня ЗСУ пошкодили мости поблизу Херсона, через що Москві важче поповнювати свої війська, дислоковані там. Українські гаубиці знаходяться майже в зоні досяжності мостів і річкових портів через Дніпро, що може зробити відступ десятків тисяч російських солдатів, які зараз знаходяться на західному березі, кривавим і хаотичним.<br /><br />У вівторок новопризначений командувач російськими військами в Україні генерал Сергій Суровікін визнав, що ситуація в Херсоні «складна», і сказав, що його армія може зіткнутися з «важкими рішеннями». Багато російських військових блогерів витлумачили цю заяву як ознаку того, що російські війська, можливо, готуються до відступу, а інші припустили, що до бою.<br /><br />«Тут є три варіанти: або наші сили окопаються там, де вони є, або вони відступлять до міста Херсон, намагаючись втягнути ворога у вуличний бій, — сказав популярний блогер Владлен Татарський. — Або вони евакуюються».<p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-35602146627006791132022-10-19T14:11:00.006+03:002022-10-19T14:13:09.477+03:00Кропивничанин виготовляє обладнання для БПЛА, яке несе смерть рашистам<div><p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBBK7IGxiE_BMtikfzOK4kJyN9AchVtduGj5lGt3T73X_wlu74SHVjuHULznkyDxil3J0OGTxjzBXKTdmiy5gr9ng1unGoMNbY5iLxKLn9CqZWfZSljYQ8W8Y-Hmj_4Ok6yW6JEmJXHndAxOJNLcIrjvKu0ApphJ6xDvyARl8fnO10fFbuUBuVr-Kd/s640/19102204.jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBBK7IGxiE_BMtikfzOK4kJyN9AchVtduGj5lGt3T73X_wlu74SHVjuHULznkyDxil3J0OGTxjzBXKTdmiy5gr9ng1unGoMNbY5iLxKLn9CqZWfZSljYQ8W8Y-Hmj_4Ok6yW6JEmJXHndAxOJNLcIrjvKu0ApphJ6xDvyARl8fnO10fFbuUBuVr-Kd/s16000/19102204.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><div class="td-gallery-title">Фото: Ігор Філіпенко, CBN</div></td></tr></tbody></table><br />Всі бачили численні відео, як на російських солдатів падають боєприпаси з українських безпілотників. Іноді оператори влучають просто у відкриті люки бронемашин, іноді застають рашистів у цікавих позах і ситуаціях (мінет у кущах — уже класика цього жанру, і, як кажуть на болотах, то лі ещьо будєт).<br /><br />Але не всі знають, що обладнання («вершники» на сленгу), за допомогою якого можна скинути на голову смерть, виготовляють, у тому числі, і в Кропивницькому. <br /><br />Кропивничанин Володимир (ми змінили ім’я через бажання героя тексту лишитися анонімним) <a href="https://cbn.com.ua/2022/10/19/kropyvnychanyn-vygotovlyaye-obladnannya-dlya-bpla-yake-nese-smert-rashystam/" target="_blank">друкує «вершників» на своєму 3D-принтері</a>. З кінця серпня він відправив на фронт уже тридцять дев’ять, сороковий, якщо випробування будуть вдалими, поїде на передову сьогодні-завтра. <br /><br /><span><a name='more'></a></span>Володимир приходить у редакцію з рюкзаком. Дістає з нього деталі й розкладає на столі.<br /><br />— Пайка займає десь дві години, друк — годин шість — вісім, — розповідає він. — Якщо тільки цим займатися і правильно організувати процес, за день можна виготовити штуки чотири. <br /><br />Кропивничанин демонструє плату з промовистим надписом Bavovna. Але зі зворотнього боку фотографувати не дозволяє:<br /><br />— Фактично я з чотирьох окремих плат паяю одну, ось цю, «бавовняну». Це найголовніша деталь у конструкції. Не треба її знімати там, де видно, що і як припаяне. Бо росіяни вже і собі щось подібне намагаються створити.<br /><br />«Вершника», який у спеціальних тримачах «несе» боєприпаси, чіпляють до безпілотника. Коли оператор наводить БПЛА на ціль — натискає кнопку на пульті. Безпілотник подає світловий сигнал на приймач (малесенький світлочутливий квадратик на чорному пластику), тримачі розкриваються, і світ покращується мінімум на одного рашиста. <br /><br />— Я впевнений, що після перемоги будуть проводитися чемпіонати на точність. Наші займатимуть перші місця, точно, — каже кропивничанин і показує повідомлення в телефоні: відео, на якому бомбочка, відпущена «вершником» летить просто в люк російської БМП, і текст: «Працює, дякуємо!»<br /><br />Володимир купує комплектуючі на «Алі експрес», українські аналоги — вдвічі дорожчі:<br /><br />— Не знаю чому, але якщо раніше замовлення з Китаю йшло місяць, то зараз — пару тижнів. Крім плат, ще потрібні батарейки, їх я беру з використаних електронних сигарет. Дві пружинки на одного «вершника» — це звичайні пружинки з авторучок. Тримачі, до речі, двох типів — під НАТОвські боєприпаси і вітчизняні. Однак український — меншого калібру — чудово вставляється, якщо підкласти картон.<br /><br />...Вже на виході з редакції Володимир несподівано зупиняється: <br /><br />— Я хотів би пояснити, чому і навіщо це все. Я — глибоко віруюча людина, і це — моя десятина. Хтось несе десятину попу — попу, наголошую, не священнику, — а я вирішив віддавати її таким чином. Ви от питали, у скільки обходиться виготовлення одного «вершника». Немає жодного значення, скільки це коштує...</div><p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-2860999977260497062022-10-19T10:35:00.000+03:002022-10-19T10:35:01.474+03:00Три жінки Бучі: їхні смерті і життя<p style="text-align: left;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjkjPfA9SSPzlfQICX5D7KzG1WpLArwTclXHf-Zus4bxXSS2eTU65hyyqK4-cRuHzrVPIsNNeO-pV4kLDIvr3V5SQY1naz2F5lvGsPulxeb7SD-92EaqIE58tXp6P-TEgBnr1bM7HhCUfYSrwufErIvkpnWqiuYgkb-KVr_vQP0fwOgMil3x3qsU9d-/s850/19102203.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="567" data-original-width="850" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjkjPfA9SSPzlfQICX5D7KzG1WpLArwTclXHf-Zus4bxXSS2eTU65hyyqK4-cRuHzrVPIsNNeO-pV4kLDIvr3V5SQY1naz2F5lvGsPulxeb7SD-92EaqIE58tXp6P-TEgBnr1bM7HhCUfYSrwufErIvkpnWqiuYgkb-KVr_vQP0fwOgMil3x3qsU9d-/s16000/19102203.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Волонтери-працівники кладовища завантажують велику вантажівку 65 тілами, знайденими у квітні в Бучі. Фото: Даніель Берегулак для The New York Times</td></tr></tbody></table><br />Репортаж про стійкість трьох жінок, — колишньої державної службовиці, любительки тварин і бабусі, — які стали жертвами російської жорстокості.<br /><br /><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/10/19/try-zhinky-buchi-yihni-smerti-i-zhyttya/" target="_blank">Переклад</a> тексту Карлотти Галл та Олександра Чубка з The New York Times</b></i><br /><br />Одну жінку сильно побили і прострелили око. Іншу, полонену російськими солдатами, знайшли в підвалі з вогнепальною раною в голові. 81-річну бабусю — повішеною у своєму саду, може, вбитою, може, доведеною до самогубства.<br /><br />Вони — три жертви з сотень. Буча, передмістя столиці України Києва, швидко стала головним осередком звірств російських солдатів, перш ніж вони відступили з цього району.<br /><br />Бучанські злочини привернули увагу всього світу. Але ці жінки були невідомі.<span></span></p><a name='more'></a>Мої колеги з New York Times і я тоді розповідали про російську жорстокість і натрапили на ці випадки. Тож ми повернулися до Бучі, місця багатьох смертей, щоб дізнатися про цих трьох жінок — про їхні життя. Ми з’ясували, що кожна жінка по-своєму була бійцем, намагаючись вижити у тижні голоду, холоду, бомбардувань і стрілянини, але трагічно вразливою до нещадного насильства окупаційної армії.<br /><br />Багато обставин їхніх останніх днів лишаються нез’ясованими, але для їхніх сімей та українських посадовців немає сумніву, що вони стали жертвами агресії Росії проти України.<br /><br /><p></p><h2 style="text-align: left;">Випадкова подорож обертається трагічно</h2><p style="text-align: left;"><br />34-річна Оксана Сулима опинилася в Бучі випадково.<br /><br />Колишня державна службовиця, вона жила в Києві з 5-річною дочкою, але приїхала в Бучу до друзів лише за 48 годин до початку війни в лютому. За кілька днів російські війська увірвалися в лісисте передмістя, дороги та транспортне сполучення були перерізані. Оксана застрягла, розповів Олексій, друг дитинства, який попросив використовувати лише його ім’я для конфіденційності.<br /><br />Вона виросла і прожила більшу частину свого дорослого життя в Бучі. Її бабуся мала квартиру недалеко від центру міста. Оксана переїхала до Києва лише після розлучення з чоловіком кілька років тому; вона хотіла бути ближче до батьків, які допомагали доглядати за дочкою.<br /><br />Її мама Лариса Сулима погодилася розповісти кілька подробиць із життя Оксани.<br /><br />«Вона була дуже розумною дитиною», — сказала її мама. Оксана вивчила французьку під час візиту до Франції, закінчила соціологію в Національному авіаційному університеті в Києві, а потім працювала в Міністерстві інфраструктури.<br /><br />«Вона була дуже жвавою, — додала Лариса Сулима. Жінка поділилася фотографіями своєї дочки на пляжі в Криму, де вона щороку відпочивала до того, як Росія анексувала півострів у 2014 році. — Вона любила життя, любила подорожувати».<br /><br />На початку березня російські війська облаштували бази й вогневі позиції в Бучі й посилили контроль над вулицями. Обшукували будинки, вилучали мобільні телефони, почали затримувати і вбивати людей.<br /><br />Востаннє Оксану друзі бачили 10 березня на площі Шевченка, розповіла її мати. Площа, позначена пам’ятником українському поету Тарасу Шевченку, є популярним місцем зустрічей.<br /><br />Її мати опублікувала повідомлення у Facebook 15 березня. В Оксани були проблеми з психікою, і тривога на початку війни могла погіршити її стан, написала вона.<br /><br />«У її поведінці можуть бути прояви злості, агресії або некомпетентності, — йшлося в дописі. — Якщо хтось знає її місцеперебування, будь ласка, зателефонуйте».<br /><br /></p><h2 style="text-align: left;">У пошуках корму для собак</h2><p style="text-align: left;"><br />36-річна Анна Нога більшу частину свого життя прожила в Бучі і не збиралася звідти їхати. <br /><br />У неї були друзі та родина в місті, і навіть коли її колишній цивільний чоловік і зведена сестра втекли від окупації на початку березня, вона вирішила залишитися. Анна жила з друзями в підвалі свого двоповерхового будинку, іноді виходила на вулицю, відвідувала батька і рятувала котів.<br /><br />«Вона була дуже незалежною, дуже активною, — розповіла її 51-річна мачуха Тетяна Копачова. — Водночас — дуже доброю, дуже допомагала. Цілу зиму рубала мені дрова».<br /><br />Батько і мачуха Анни були собаківниками і тримали у вольєрах 11 середньоазіатських вівчарок. Анна приходила, щоб допомогти.<br /><br />Її мачуха сказала, що вона завжди була сльозливою. Вийшла заміж молодою, розлучилася, мала дочку-підлітка. Сиділа у в’язниці за торгівлю наркотиками, але згодом змогла з цим покінчити.<br /><br />Анна вижила. За словами пані Копачової, колишній партнер її падчерки був жорстоким, і вона прийшла до них на пару ночей з подругою, лікуючи синці. Батьки наполягали, щоб вона лишилася, але 13 березня Анна знову пішла, плануючи знайти собачу їжу, оскільки та закінчилася. Пішла — і не повернулася.<br /><br /></p><h2 style="text-align: left;">Сувора бабуся, налаштована лишитися</h2><p style="text-align: left;"><br />81-річна Людмила Щеглова теж не хотіла покидати Бучу. Епідеміологиня на пенсії, вона майже 40 років прожила у дерев’яному котеджі серед сосен.<br /><br />Будинок належав її чоловікові, теж лікарю, разом вони виховали доньку Олену, а згодом і онука Євгена.<br /><br />«М’яким був мій дідусь, — згадував в інтерв’ю 22-річний Євген. А бабуся — суворою. — Це як хороший поліцейський і поганий поліцейський, — сказав він, сміючись. — Вона мене багато чому навчила».<br /><br />Пані Щеглова була росіянкою за походженням, і її книжкові полиці рясніли російською класикою. Відтоді як її чоловік помер кілька років тому, вона жила сама, в оточенні книг і сімейних фотографій, з німецькою вівчаркою Ральфом і котом.<br /><br />Її донька Олена жила в сусідньому Ірпені й хотіла, щоб мати переїхала до неї, коли почалася війна, але дороги були заблоковані через бої. За кілька днів зникли електрика і телефонний звʼязок. Вона намагалася додзвонитися до матері 7 березня, у свій день народження, але не змогла.<br /><br />Згодом в Ірпені посилилися обстріли, Олена та Євген пішки втекли через зруйнований міст у бік Києва.<br /><br />Коли Євген востаннє спілкувався з бабусею, вона плакала, але раділа, що її рідні поза небезпекою. «Вона сказала, що все добре», — розповів онук.<br /><br /></p><h2 style="text-align: left;">У картопляному льосі</h2><p style="text-align: left;"><br />До середини березня атмосфера в Бучі погіршилася. Нові російські підрозділи посилили репресії проти мирного населення.<br /><br />Протягом кількох днів — близько 18 березня — в Бучі сталося багато вбивств.<br /><br />Російські війська зайняли школу №3 на вулиці Вокзальній, а позаду неї вели вогонь з мінометів. Солдати поставили свою бронетехніку в садах, а самі розташувалися в будинках.<br /><br />У якийсь момент Оксану Сулиму затримали і відвели в будинок на вулиці Вокзальній. За будинком стояла школа №3, де вона вчилася. Там у квітні і знайшли Оксану, в картопляному льосі, застрелену в голову. На ній була лише шуба.<br /><br />Поліція виявила гільзи біля люка підвалу і встановила, що її вбили 17 березня, через тиждень після зникнення. Пізніше українські правоохоронці знайшли її паспорт та ідентифікаційний код біля залізничної колії.<br /><br />У будинку жили російські військові, спали на матрацах у вітальні, гріли воду для прання. У спальні нагорі — розкиданий жіночий одяг і нижня білизна, використаний презерватив. Чиновник, знайомий зі справою, сказав, що є докази того, що Оксану зґвалтували.<br /><br /></p><h2 style="text-align: left;">Шукає притулок і приводить покинутого кота</h2><p style="text-align: left;"><br />Приблизно в той же час Анна Нога переїхала у квартиру за кілька кварталів на захід від Вокзальної. Від обстрілів у неї вибило вікна, було морозно, тож друг Владислав забрав її та колишнього однокласника Юрія до своєї матері Людмили.<br /><br />Анна взяла з собою каву та чай і запитала Людмилу, чи може вона принести ще й покинутого кота, прекрасного довгошерстого сіамця, якого знайшла.<br /><br />«Вона виглядала дуже доброю, — сказала Людмила, яка попросила використовувати лише її ім'я. — Ось чому я її прихистила».<br /><br />Увечері 18 березня троє друзів прибрали у квартирі й винесли сміття, розповіла Людмила. Сказали, що покурять надворі. Вони більше не повернулися.<br /><br />Пізніше Людмила дізналася від сусідів, що росіяни затримали їх біля сміттєвих баків і з мішками на головах відправили у підвал сусіднього 10-поверхового будинку. За словами сусідів, Анна вигукувала «Слава Україні!»<br /><br />Через тиждень Людмила з подругою збирала дрова і знайшла їхні тіла. Спочатку вона побачила Анну і Юрія, які лежали в саду покинутого будинку. Пізніше — свого сина Владислава в сараї. Їх побили і кожному прострелили око. За словами Людмили, над Анною так познущалися, що її обличчя було не впізнати.<br /><br />«Вона була життєрадісною і сильною, — говорить про Анну Людмила. — Можливо, вона постраждала через свою відвертість».<br /><br /></p><h2 style="text-align: left;">Самогубство? Друзі і сім’я стверджують, що ні</h2><p style="text-align: left;"><br />До 19 березня у вузькому провулку залишилися лише двоє жителів: 81-річна пенсіонерка-епідеміолог пані Щеглова та 84-річна Марія, колишня робітниця заводу.<br /><br />Солдати зайняли будинок у кінці провулку, розповіла Марія. «У тій банді їх було 15, і вони створили тут такі проблеми», — сказала вона. <br /><br />37-річний будівельник Богдан Баркар якось шукав їжу й натрапив на пані Щеглову в провулку за її будинком. «У неї були сльози на очах», - сказав він. Богдан відчув, що їй хтось погрожує. «Просто прийди через два дні і глянь, жива я чи ні», — попросила його жінка.<br /><br />Через кілька днів Марія розповіла, що чула, як пані Щеглова з кимось сперечалася, і побачила незнайомця у своєму дворі. Але немічна від голоду і налякана Марія не втрутилася.<br /><br />Лише кілька днів потому, коли росіяни відійшли від Бучі, син Марії повернувся і знайшов пані Щеглову повішеною на дереві, до стовбура була притулена драбина.<br /><br />Поліція зафіксувала це як самогубство, але мало хто з тих, хто знав пані Щеглову, вірив, що вона могла скоїти це сама. Вона була релігійною і вважала, що це гріх, розповів її сусід Валентин Мельник.<br /><br />Її онук Євген зрізав мотузки з дерева і сумнівається, що вона змогла б прив'язати їх так високо. Але він змирився зі своїми сумнівами.<br /><br />«Я реаліст, — сказав він. — Як можна взнати, що сталося, якщо всі сусіди розійшлися, а вона була одна?»<br /><br />Горе і втрата, які нічим не заглушити. Його мама, біженка у Швеції, плакала, пропустивши похорон своєї матері.<br /><br />Батько Анни Ноги Володимир Копачов помер 7 липня, невдовзі після поховання дочки. Він лежить біля неї на Бучанському міському кладовищі на ділянці, де могили жертв війни.<br /><br />Батьки Оксани Сулими побували кілька разів у підвалі, де її вбили росіяни. Мама, плачучи, розносила сусідам цукерки.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-83283460691944499952022-10-18T13:18:00.005+03:002022-10-18T13:18:37.010+03:00Іранські дрони атакують Київ<p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPdDc_GStgEh5ZWWDd2bjBtRXf6V_toJe4VGjdsXpbXTfUg5bmo23-szYZZKiOSFBPsRVYFMjaEcikWhlzMNPRYS8haE-JPycVuUoYYl2sDkhsY50waqT6hH4zHhHO7QpOXMpAPV6CQc4z39aIK_xbMNOUJe5o1RuIManDsLNvtBjf44N_YapYntNK/s800/18102210.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="534" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPdDc_GStgEh5ZWWDd2bjBtRXf6V_toJe4VGjdsXpbXTfUg5bmo23-szYZZKiOSFBPsRVYFMjaEcikWhlzMNPRYS8haE-JPycVuUoYYl2sDkhsY50waqT6hH4zHhHO7QpOXMpAPV6CQc4z39aIK_xbMNOUJe5o1RuIManDsLNvtBjf44N_YapYntNK/s16000/18102210.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Поліція охороняє місце атаки безпілотника в Києві. Фото: Брендан Хоффман для The New York Times</td></tr></tbody></table><br /><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/10/18/iranski-drony-atakuyut-kyyiv/" target="_blank">Переклад</a> тексту з поштової розсилки The New York Times</b></i><br /><br />Столиця України зазнала атаки другий понеділок поспіль, діти та офісні працівники шукали притулку в метро та підвалах. Щонайменше четверо людей загинули під час атак росіян, які використовували іранські безпілотники, що можуть долати великі відстані та вибухати при зіткненні.<span></span></p><a name='more'></a>Атаки в ранкову годину пік сіяли страх далеко від лінії фронту. Серед загиблих – молода жінка на шостому місяці вагітності, яку витягли з-під уламків житлового будинку, повідомив мер Києва Віталій Кличко.<br /><br />Безпілотники іранського виробництва Shahed-136 повільні, шумні й літають на низькій висоті, що полегшує їх збивання. Їхні маленькі двигуни видають гудіння, схоже на газонокосарку чи мопед, і вони можуть літати автономно, кружляючи, доки не з’явиться визначена ціль.<br /><br />Українські ВПС заявили, що Росія випустила 43 безпілотники, а літаки та війська України на землі збили 37. Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський закликав власників зброї не намагатися їх збивати, а натомість «залишити це питання правоохоронцям та військовим».<br /><br />Безпілотники дозволили Росії завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах, незважаючи на брак високоточних ракет і втрату позицій на полі бою на північному сході та півдні України.<br /><br />Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, виступаючи з бомбосховища, закликав європейські уряди покарати Іран санкціями.<br /><br />Іран офіційно спростував постачання Росії безпілотників, але посадовці США заявили, що перша партія такої зброї була доставлена у серпні. Президент Володимир Путін відвідав Тегеран у липні, щоб зустрітися з верховним лідером Ірану аятолою Алі Хаменеї та іншими високопоставленими посадовими особами.<br /><br />Соцмережі, пов’язані з Корпусом вартових ісламської революції, який розробив безпілотники, опублікували відео атаки на Київ. Росія, можливо, попросила групу іранських військових інструкторів, пов’язаних з Революційною гвардією, навчити її війська користуватися безпілотниками, заявив вашингтонський Інститут вивчення війни в нещодавній оцінці.<p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-75270443573031646592022-10-17T12:30:00.007+03:002022-10-17T12:30:59.131+03:00Іран планує постачати Росії ракети та дрони для війни з Україною<p><i><b><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2mfIrPmkTT9o2VW2ECIx335dcXeCjqFxhhX2ck5TuyFovgtCoPra9EOfDGQz_xkkr8kE5YVAPqpopa37DC2L7llLSzJ0bftVoOromzoEB4TxbpzciCKab9LP_0cVSDbNF5OxW9PUvfOWwiWwZxJ6ELDrKqajRF9F90mIU1PLeWnc0-eoJg9_1Dawz/s850/17102211.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="444" data-original-width="850" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2mfIrPmkTT9o2VW2ECIx335dcXeCjqFxhhX2ck5TuyFovgtCoPra9EOfDGQz_xkkr8kE5YVAPqpopa37DC2L7llLSzJ0bftVoOromzoEB4TxbpzciCKab9LP_0cVSDbNF5OxW9PUvfOWwiWwZxJ6ELDrKqajRF9F90mIU1PLeWnc0-eoJg9_1Dawz/s16000/17102211.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><figure><figcaption class="wp-caption-text">Наслідки «прильоту» дрону-камікадзе в Києві. Фото: телеграм-канал Олексія Гончаренка</figcaption></figure></td></tr></tbody></table></b></i></p><p><i><b><a href="https://cbn.com.ua/2022/10/17/iran-planuye-postachaty-rosiyi-rakety-ta-drony-dlya-vijny-z-ukrayinoyu/" target="_blank">Переклад</a> статті з The Washington Post</b></i><br /><br />Іран виконує свої зобов’язання постачати зброю для нападу Росії на Україну, за словами представників безпеки США та союзників, таємно погодившись надіслати не лише ударні безпілотники, але й те, що деякі офіційні особи назвали першими іранськими ракетами класу «земля-земля», призначеними для використання проти українських міст і позицій військ.<span></span></p><a name='more'></a><br />Збільшення надходження зброї з Тегерана може допомогти компенсувати величезні втрати російської військової техніки після вторгнення Москви в лютому, а також різке зменшення кількості високоточних боєприпасів, які використовувалися минулого тижня під час ударів по численних українських містах.<br /><br />Останніми днями незалежні ЗМІ опублікували фотографії залишків безпілотників іранського виробництва, які використовувалися для ударів по українських цілях, поставивши під сумнів неодноразові заперечення Іраном того, що він постачав таку зброю своєму союзнику Росії. Офіційні особи Пентагону також публічно підтвердили використання іранських безпілотників під час російських авіаударів, а також успіхи України у збитті окремих дронів.<br /><br />Явний знак розширення ролі Ірану як військового постачальника для Москви — Тегеран ще 18 вересня направив офіційних осіб до Росії для завершення обговорень щодо додаткових поставок зброї, включаючи два типи іранських ракет класу «земля-земля», за словами офіційних осіб США.<br /><br />Розвідка, даними якої останніми днями поділилися офіційні особи України та США, стверджує, що збройна промисловість Ірану готує першу партію ракет Fateh-110 і Zolfaghar, двох добре відомих іранських балістичних ракет малої дальності, здатних вражати цілі на відстанях 300 і 700 кілометрів відповідно. Якщо це втілиться у життя, то це буде перша поставка таких ракет до Росії з початку війни.<br /><br />Офіційні особи говорили за умови, що їхні імена та національності не будуть розголошені через надзвичайно делікатну ситуацію, пов’язану зі збором розвідданих.<br /><br />У серпні деякі з тих самих чиновників ідентифікували конкретні іранські безпілотники серії Shahed і Mohajer-6, які Тегеран почав постачати Росії для використання в Україні. Рештки обох типів були виявлені, проаналізовані та сфотографовані українськими силами протягом останніх тижнів. Росія, схоже, перефарбувала зброю та дала їй російські назви.<br /><br />Офіційні особи, проінформовані про заплановане постачання ракет, сказали, що Іран також готує нові поставки безпілотних літальних апаратів для Росії, включаючи десятки додаткових Mohajer-6 і більшу кількість Shahed-136. Останні, які іноді називають безпілотними літальними апаратами «камікадзе», оскільки вони призначені для врізання в ціль, здатні доставляти вибухові вантажі на відстань до 1500 миль. За словами офіційних осіб, іранські технічні консультанти відвідали території, контрольовані Росією, щоб надати інструкції з експлуатації безпілотників.<br /><br />Спецслужби США відмовилися коментувати повідомлення про незавершені поставки з Ірану до Росії. Російські та іранські офіційні особи в суботу не відповіли на запити про направлені в Росію іранські ракети.<br /><br />Міністр закордонних справ Ірану Хоссейн Амірабдоллахян у розмові зі своїм португальським колегою заявив, що «Ісламська Республіка Іран не надавала і не надасть жодної зброї для використання у війні в Україні. Ми вважаємо, що озброєння будь-якої зі сторін конфлікту продовжить війну».<br /><br />3 жовтня офіційний представник МЗС Ірану Насер Кан’ані повторив: «Ісламська Республіка Іран вважає "безпідставними" повідомлення про постачання безпілотників до Росії для використання у війні в Україні та не підтверджує їх». Він підтвердив заяву Ірану про нейтралітет у конфлікті та наголосив на необхідності «обом сторонам вирішити свої проблеми політичними засобами без насильства».<br /><br />Київський уряд був поінформований про нові дані розвідки, повідомив The Washington Post український посадовець. Україна окремо наголосила, що більшість безпілотників, нещодавно запущених Росією на півдні України, є іранського виробництва.<br /><br />Нещодавно Україна погіршила дипломатичні відносини з Тегераном у відповідь на появу над полем бою іранських безпілотників. Минулого тижня президент України Володимир Зеленський посилався на нещодавні авіаудари Росії, закликаючи країни НАТО надати його країні передові системи протиповітряної оборони.<br /><br />«Нам потрібно захистити наше небо від терору з боку Росії», — сказав Зеленський у четвер, виступаючи перед Радою Європи.<br /><br />Як і Іран, Росія заперечує західні повідомлення про постачання іранської зброї для своєї кампанії в Україні, а речник президента Росії Дмитро Пєсков називає такі повідомлення «фейковими».<br /><br />Але іранські безпілотники вже лишили сліди, знищивши кілька українських танків і пошкодивши цивільну інфраструктуру під час повторних ударів за останні три тижні, стверджують українські посадовці. Експерти з ракетних систем кажуть, що надходження ракет класу «земля-земля» може дати Росії нову потужну зброю в той час, коли сили Києва повертають захоплені території на великих ділянках півдня та сходу України.<br /><br />«Перехід від безпілотних літальних апаратів до ракет класу "земля-земля" може дати росіянам більше можливостей і потужності», — сказав Фарзін Надімі, експерт з питань іранської зброї Вашингтонського аналітичного центру Інституту близькосхідної політики.<br /><br />Іран володіє одним із найбільших і найрізноманітніших арсеналів ракет малої та середньої дальності на Близькому Сході. У той час як іранські розробники зброї борються з проблемами надійності, експерти вважають найновіші версії Fateh-110 і Zolfaghar як потужними, так і досить точними на відносно коротких дистанціях, сказав Надімі. Деякі моделі оснащені електрооптичними системами наведення, які дозволяють операторам ракет керувати ними під час остаточного наближення до цілі.<br /><br />Раніше Іран постачав такі ж ракети ополченцям на Близькому Сході, зокрема бойовикам хуситів у Ємені. Сили Хусі демонстрували ракети іранської розробки на військових парадах і використовували їх для нападів на нафтопереробні заводи та інші цивільні цілі в сусідніх країнах Перської затоки.<br /><br />Росія вже має низку неозброєних літальних апаратів, БПЛА, які використовуються в основному для розвідки та виявлення артилерії. Але Москва не інвестувала у великі парки озброєних безпілотників того типу, який американські сили регулярно використовували у військових кампаніях в Афганістані та на Близькому Сході.<br /><br />Москва справді володіла величезним арсеналом високоточних та інших ракет на початку вторгнення в Україну, але офіційні особи США кажуть, що цей арсенал різко скоротився.<br /><br />Згідно з виступом високопоставленого чиновника розвідки США в п’ятницю, зростаюча залежність Росії від таких країн, як Іран і Північна Корея, є доказом впливу санкцій і експортного контролю, запровадженого західними країнами після вторгнення в Україну.<br /><br />Згідно з інформацією, наданою заступником директора національної розвідки Морганом Муіром, Росія втратила понад 6000 одиниць техніки з початку війни і «витрачала боєприпаси невиправданими темпами».<br /><br />Заблокована санкціями від отримання західної електроніки, Росія «звертається до таких країн, як Іран і Північна Корея, за поставками та обладнанням», включаючи безпілотники, артилерійські боєприпаси та ракети, сказав Муір, звертаючись до групи високопоставлених міжнародних фінансових чиновників у Міністерстві фінансів.<br /><br />Мюр також зазначив, що російська оборонна промисловість значною мірою залежить від імпорту таких матеріалів, як мікропроцесори та оптичні й тепловізійні технології.<p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-57848337679458079462022-10-16T15:22:00.001+03:002022-10-16T15:22:31.497+03:00Оля Гаврилова. 01.05.2007 – 24.09.2018<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiFNgavxyTRJbsxF0m9IECZwcdmluiBQJVrKTu56qJDXDjWstVsDjV87b5P3Q5mq13F9wYEfixX9BC4TrvaMbvwSCbk-FaZjztEU2qAOjsOPqC23ebTVfFIPRodDkgEsTuFU1MyC1qVIsBbfOruY-_-HHqK8abM-1Ma7oy5kYEuk6LpT5lgDvzoYmVk/s640/161022007.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" height="167" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiFNgavxyTRJbsxF0m9IECZwcdmluiBQJVrKTu56qJDXDjWstVsDjV87b5P3Q5mq13F9wYEfixX9BC4TrvaMbvwSCbk-FaZjztEU2qAOjsOPqC23ebTVfFIPRodDkgEsTuFU1MyC1qVIsBbfOruY-_-HHqK8abM-1Ma7oy5kYEuk6LpT5lgDvzoYmVk/w320-h167/161022007.jpg" width="320" /></a></div><br />У ніч на 24 вересня 2018 року в коридорі реанімації Кіровоградської дитячої обласної лікарні <a href="https://cbn.com.ua/2022/09/06/olya-gavrylova-01-05-2007-24-09-2018/" target="_blank">були двоє</a>. Володимир Гаврилов намагався вмоститися на незручному диванчику. Сон не йшов. У голові важко крутилися думки, міняли одна одну, розбивалися на друзки і знову збиралися у глевку купу. Його мама Лариса Стародубець сиділа на стільчику ближче до дверей палати.<br /><br />О першій двадцять до них вийшов черговий лікар. Поправив окуляри на переніссі і тихо сказав:<br /><br /><p></p><p style="text-align: left;">– Мені дуже шкода, але вашої Олі більше немає…<span></span></p><a name='more'></a><p></p><h2 style="text-align: left;">Життя і смерть</h2><p style="text-align: left;">– Якою вона була? Весела, енергійна, відкрита, балакуча. Дуже сильно любила життя. Дуже любила море. Щороку їздили на море, зазвичай відпочивали у Затоці. Коли була ще зовсім маленька, до 2014 року, їздили і в Крим, – говоримо в редакції з батьками Олі Інгою Ємельяновою і Володимиром Гавриловим. – Дуже любила з друзями гуляти. Якщо стояв вибір: комп’ютер чи друзі, то завжди обирала друзів.</p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjps7fof0niCqJI0ZGKVGuMWnuApZvExH5bB-AJV9z2_aEx5NOXgCAgXVkTF-Zjz4yi3GUuMOydKvY19dZtNhRtETVPeyq_u7nkcN-nhAcA4d-EpNsyodwTcC20ULP3ydkX40sjEh6Je9MaS5sGvWdTG88zWL4bwmn0CvM2jiCZNiLBZA8MdRr11OEc/s640/161022008.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="464" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjps7fof0niCqJI0ZGKVGuMWnuApZvExH5bB-AJV9z2_aEx5NOXgCAgXVkTF-Zjz4yi3GUuMOydKvY19dZtNhRtETVPeyq_u7nkcN-nhAcA4d-EpNsyodwTcC20ULP3ydkX40sjEh6Je9MaS5sGvWdTG88zWL4bwmn0CvM2jiCZNiLBZA8MdRr11OEc/s16000/161022008.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><figure aria-describedby="caption-attachment-135894" class="wp-caption aligncenter" id="attachment_135894"><figcaption class="wp-caption-text" id="caption-attachment-135894">Інга Ємельянова і Володимир Гаврилов. Фото: Ігор Філіпенко, CBN</figcaption></figure></td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;">У березні 2018 року дівчинка поскаржилася на біль у животі. Родина звернулася до лікарів. З 19 по 23 березня Оля лежала на стаціонарі «Добруджі». Звідти її направили до обласної дитячої лікарні.<br /><br />– Поліп прямої кишки (всі медичні терміни, пояснення яких взяті з «Вікіпедії» та інших відкритих джерел, – наприкінці тексту. – Авт.), – розповідає Володимир Гаврилов. – З 02.04.2018 по 19.04.2018 з цим діагнозом знаходилися у хірургічному відділенні №1 дитячої обласної лікарні. Перша ректороманоскопія була невдалою, загалом дитині тричі вводили наркоз. Зрештою нам сказали, що там не поліп, а дивертикул Меккеля, треба робити порожнинну операцію. Вже на операційному столі лікарі побачили подразнення в прямій кишці, визначили це як НВК — неспецифічний виразковий коліт або ж хворобу Крона (під питанням). Відповідно, порожнинну операцію скасували.<br /><br />16 квітня Оля побувала на консультації у педіатра Надії Котарєвої. Та призначила сульфасалазин (три пігулки на добу).<br /><br />– Котарєва вбила нашу Олєчку, – стверджує Володимир. – Саме вона винна у смерті нашої доньки.</p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSUIwlpLn9fHuqJ3WLW0roK0kmXJa6RhmaUFoKbvDGMYibbODnfdTOk1lenU3HbUlgwVmX788-9iRh9TO9gvZUYHhEJBlDbDXx7px45uJ5OuMQKZJoFJ-JUAF_U4y_AbPx7LcPcj52t-XQqUWKHMaq4TlC9Sukr08KmJ_kvweWlnZCYr5jOQ3vpGDs/s640/161022009.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="629" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSUIwlpLn9fHuqJ3WLW0roK0kmXJa6RhmaUFoKbvDGMYibbODnfdTOk1lenU3HbUlgwVmX788-9iRh9TO9gvZUYHhEJBlDbDXx7px45uJ5OuMQKZJoFJ-JUAF_U4y_AbPx7LcPcj52t-XQqUWKHMaq4TlC9Sukr08KmJ_kvweWlnZCYr5jOQ3vpGDs/s16000/161022009.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><figure aria-describedby="caption-attachment-135901" class="wp-caption aligncenter" id="attachment_135901"><figcaption class="wp-caption-text" id="caption-attachment-135901">Скрін-шот з сайту Кіровоградської обласної дитячої лікарні</figcaption></figure></td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;"></p><h2 style="text-align: left;">Історія хвороби</h2><p style="text-align: left;">– Я не знаю, що робила б без нього, – каже Інга Ємельянова про свого чоловіка. – У мене б опустилися руки. А Володя зібрав докупи всі документи, склав хронологію: що коли призначали, яка була температура і так далі. Думаю, якби не він, ніхто б нічого не розслідував узагалі.<br /><br />Перебіг хвороби далі – зі слів Володимира Гаврилова. Хронологія підтверджується медичною документацією, але батько дівчинки робить і свої висновки та нотатки, виділені далі <i>курсивом</i>.<br /><br />29 квітня (всі події відбуваються у 2018 році): ввечері температура 37,2.<br /><br />30 квітня: зранку з’явився висип на обличчі, ввечері температура піднялася до 39,2.<br /><br />1 травня (день народження Олі): температура о 17:20 – 39 (нежиті, кашлю немає), висип розповсюдився на все тіло. О 22:30 викликали швидку, дитині вкололи анальгін і но-шпу. Температура знизилася.<br /><br />7-16 травня: стаціонар педіатричного відділення дитячої обласної лікарні (ДОЛ). Лікар – Надія Котарєва. З 10-го по 13-те – температура майже постійно тримається на рівні 37,4, висип. <i>Котарєва не скасовує прийом сульфасалазину і стверджує, що алергія – це реакція не на цей препарат.</i><br /><br />16 травня: Олю виписали з ДОЛ і направили на дообстеження в Охматдит.<br /><br />17-24 травня: стаціонар інфекційно-діагностичного відділення Охматдиту. Діагноз – хронічний неінфекційний коліт, але треба ще зателефонувати 8 червня, бо НВК – під питанням.<br /><br />8 червня: дзвінок в Охматдит, діагноз НВК зняли остаточно, лишивши хронічний неінфекційний коліт, і попросили показатися через два місяці.<br /><br />6 серпня: Охматдит, лікарка Раїса Мостовенко: хронічний неінфекційний коліт під медичною ремісією, добову норму сульфасалазину слід зменшити до двох пігулок.<br /><br />14 серпня: ДОЛ, Надія Котарєва. Оля на стан здоров’я не скаржиться.<br /><br />15 серпня: аналіз крові в ДОЛ показав, що рівень тромбоцитів нижчий нормального: 105 тис./мкл крові при нормі 150-300 тис./мкл.<br /><br />20 серпня: ще один аналіз крові в ДОЛ. Рівень тромбоцитів – 69 тис./мкл.<br /><br />22 серпня: мієлограма в ДОЛ.<br /><br />23 серпня: після результатів мієлограми Олі призначили дексаметазон. <i>На наше запитання до Котарєвої, який результат мієлограми, вона відповіла, що все добре, є невеликі зміни, але нічого страшного, це нормально.</i><br /></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyI7r9FwL7lFyLXrDWz_NDThuf7lx3RvWitz3dDUHQz4HeJ13Y5nsynJulrJ0ajdTzFbyoUdIL14RFGGYdINtnYK-YkIqXMCunSxCZTMfsSMiAAZEwDvfgn8IF8lisniqsc_5HGVSYs4MupLMi2VpO5yPMv5UlccdMX9mCaYvig-9eRRV_1BwG0w7w/s640/161022010.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="573" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyI7r9FwL7lFyLXrDWz_NDThuf7lx3RvWitz3dDUHQz4HeJ13Y5nsynJulrJ0ajdTzFbyoUdIL14RFGGYdINtnYK-YkIqXMCunSxCZTMfsSMiAAZEwDvfgn8IF8lisniqsc_5HGVSYs4MupLMi2VpO5yPMv5UlccdMX9mCaYvig-9eRRV_1BwG0w7w/s16000/161022010.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><figure aria-describedby="caption-attachment-135895" class="wp-caption aligncenter" id="attachment_135895"><figcaption class="wp-caption-text" id="caption-attachment-135895">Оля за місяць до смерті, 24 серпня 2018 року. Фото: Instagram</figcaption></figure></td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;">28 серпня: знову аналіз крові в ДОЛ. Тромбоцити – 45 тис./мкл.<br /><br />31 серпня: аналіз крові в ДОЛ. Рівень тромбоцитів трохи зріс – 52 тис./мкл. <i>На запитання про припинення прийому сульфасалазину і чи не міг він викликати зміни в крові, Котарєва відповіла, що це не сульфасалазин.</i><br /><br />1 вересня: Оля побувала на першому дзвонику в своїй школі. Опісля – ДОЛ, Надія Котарєва повертає добову дозу сульфасалазину до трьох пігулок.<br /><br />2 вересня: чорні гематоми в роті, на шиї і грудях дівчинки – нові висипи у вигляді маленьких кров’яних точок. Зідзвонилися з Надією Котарєвою, та сказала, що треба терміново їхати до лікарні. Перед крапельницею заміряли рівень тромбоцитів – 9 тис./мкл, після крапельниці рівень понизився до 7 тис./мкл. О 21:30 Олю перевели до реанімації, де вона пробула до ранку.<br /><br />3 (або 4) вересня: <i>Інга Ємельянова зателефонувала Раїсі Мостовенко (Охматдит) і розповіла про те, як лікують Олю. Мостовенко: «Що вони там роблять, чому така кінська доза гормонів? Якщо не вміють лікувати, нехай направляють в Охматдит!» На запитання, чи міг сульфасалазин викликати зміни в крові і чи варто припинити його пити, вона відповіла, що це не сульфасалазин і варто приймати його і надалі.</i><br /><br />Водночас Надія Котарєва, стверджує Володимир Гаврилов, переводити Олю до Охматдиту відмовилася, пояснивши це низьким рівнем тромбоцитів і, відтак, ризиком виникнення летальної травми (будь-який поріз може стати смертельним).<br /><br />4 вересня: стан дитини погіршився.</p><p style="text-align: left;"></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQgkaNDJ4V56Eeo-HfyDAOtUak7cPKc4wMUnjUItVYPy7Z1Ap4uUN3eCHFwPtMcFRVAzdcEcTCnM6JmO72VhwXS7yhms_KAS19Nstkc_bi4dFre5k7Qfw8PbMhnjMxqW0Dgr22YrKCyqwKVdKlEO7o80bZhGMjAQw_1HbsgOH4mi4GI8AOlv2tC_Kn/s867/161022012.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="867" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQgkaNDJ4V56Eeo-HfyDAOtUak7cPKc4wMUnjUItVYPy7Z1Ap4uUN3eCHFwPtMcFRVAzdcEcTCnM6JmO72VhwXS7yhms_KAS19Nstkc_bi4dFre5k7Qfw8PbMhnjMxqW0Dgr22YrKCyqwKVdKlEO7o80bZhGMjAQw_1HbsgOH4mi4GI8AOlv2tC_Kn/s16000/161022012.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><figure aria-describedby="caption-attachment-135896" class="wp-caption aligncenter" id="attachment_135896"><figcaption class="wp-caption-text" id="caption-attachment-135896">Оля в дитячій обласній лікарні 4 вересня 2018 року. Фото з сімейного архіву</figcaption></figure></td></tr></tbody></table><p style="text-align: left;">5 вересня: стан погіршується й далі, біля ока – гематома, яка дедалі збільшується.<br /><br />7 вересня: гематома з’являється і над іншим оком, висока температура.<br /><br />8 вересня, 8:30: Олю знову кладуть у реанімацію. Близько восьмої вечора до неї пускають батьків і бабусю Ларису: <i>дитина лежала на спині, очі відкриті повністю, але дивляться в різні боки, рот відкритий, кровоточили ясна, ліва ніжка зігнута в коліні, права витягнута, лівою рукою робила хапальні рухи (сильно стиснула лівою долонею бабусин палець). Не розмовляла, запитань ніби не чула. Імовірно, сьомого в Олі був інсульт.</i><br /><br />У ніч з 8 на 9 вересня Інга й Володимир об’їздили все місто в пошуках тромбоконцентрату, введення якого могло би підвищити рівень тромбоцитів. Об 11 ранку 9 вересня через знайомих вийшли на керівництво обласної станції переливання крові. Там пообіцяли – і дотримали слова – наступного дня прислати донорів (процес виготовлення тромбоконцентрату – складніший, ніж звичайний забір крові, тому не допомогли просто зразу).<br /><br />Ранок 11 вересня, після введення тромбоконцентрату: не могли взяти кров з пальця, бо вона дуже швидко зверталася. Того ж дня пізніше – консультація з лікаркою Інституту педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О. М. Лук’янової Оксаною Гладишко: ваша дитина в комі, це може бути наслідком вживання сульфасалазину.<br /><br />5:00 16 вересня: наступний ступінь коми, <i>можливо, ще один інсульт</i>. Олю підключають до апарату штучного дихання.<br /><br />17 вересня: стан вкрай критичний.<br /><br />24 вересня: Олі не стало. Офіційна причина смерті – внутрішньомозковий крововилив у стовбур мозку.<br /><br /></p><h2 style="text-align: left;">Слідство, суд і Надія Котарєва</h2><p style="text-align: left;">Як заведено у таких випадках, департамент охорони здоров’я облдержадміністрації створив спеціальну комісію. У діях лікарів (і, зокрема, Надії Котарєвої) порушень не знайшли.<br /><br />Правоохоронці відкрили кримінальне провадження і провели свою перевірку. У висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи №363/19 від 7.12.2020 чорним на білому після переліку встановлених недоліків у лікуванні написано: «…між цими недоліками та настанням смерті дитини Гаврилової О. В. вбачається прямий причинно-наслідковий зв’язок».</p><p style="text-align: left;"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigPZ1vaTt8ZTsuG62eKTRErgDMLlNZA7oXB8S7ZByqWhpBvfmawhC8byU16O_wfq-B_IrKCRdAwqc6F2jCdSEHtys9epNKUgjgN23kZN9B28tI04xjwrBJPM4JtaAftQvsjifq6fffSAu4x1tNvvaRfCqIHVtYWUfU1EGAafWzAq7SFm763708ZAc5/s906/161022013.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="906" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigPZ1vaTt8ZTsuG62eKTRErgDMLlNZA7oXB8S7ZByqWhpBvfmawhC8byU16O_wfq-B_IrKCRdAwqc6F2jCdSEHtys9epNKUgjgN23kZN9B28tI04xjwrBJPM4JtaAftQvsjifq6fffSAu4x1tNvvaRfCqIHVtYWUfU1EGAafWzAq7SFm763708ZAc5/s16000/161022013.jpg" /></a></div><p style="text-align: left;">Нині тривають суди, чергове засідання провів слідчий суддя Ленінського райсуду Кропивницького Леонід Плохотніченко 5 вересня. Він допитав Володимира Гаврилова, Інга Ємельянова через свій емоційний стан відповідати на запитання служителя Феміди відмовилася. До завершення слухань, здається, неблизько – до матеріалів справи ще мають долучити оригінали медичних документів, заслухати позицію Надії Котарєвої та її захисту тощо.<br /><br />З лікаркою, яку батько Олі звинувачує у смерті дівчинки, ми поговорили по телефону напередодні.<br /><br />– Все, що стосується цієї справи… Ми вже рік ходимо по судах, – сказала Надія Котарєва. – Це велике горе і для батьків, і для лікарів. Чи бажала я смерті дитини? Звісно, ні. Жоден лікар не бажає смерті свого пацієнта. Та й узагалі я не маю права щось про це розповідати, бо це лікарська таємниця. Закінчаться суди — я відповім на всі ваші запитання.<br /><br /></p><h2 style="text-align: left;">Медичні терміни</h2><p style="text-align: left;"><b>Ректороманоскопія</b> – медичне обстеження товстої кишки від прямої кишки до найближчої частини товстої кишки — сигмоподібної кишки. Є одним із варіантів ендоскопії. Застосовується для виявлення уражень внутрішньої частини прямої та дистальної частки сигмоподібної кишки. Існує два типи ректороманоскопії: гнучка, при якій використовується гнучкий ендоскоп, і жорстка, при якій використовується жорсткий ректороманоскоп.<br /><br /><b>Дивертикул Меккеля</b> – найпоширеніша вроджена патологія, яка уражає до 4% населення. Це випинання на стінці кишки. Дивертикул може утворюватися в клубовій частині тонкої кишки.<br /><br /><b>Порожнинна операція (лапаротомія)</b> – хірургічне втручання або один з його етапів, виконується з метою відкриття повного або часткового доступу до органів черевної порожнини.<br /><br /><b>НВК – неспецифічний виразковий коліт</b> – хронічне запальне захворювання товстої кишки невідомої етіології. Супроводжується розвитком позакишкових проявів хвороби і місцевих та системних ускладнень, у тому числі раком товстої кишки.<br /><br /><b>Неінфекційний коліт</b> – діагноз, який ставиться, коли запальні захворювання товстої кишки провокуються чинниками, не пов’язаними з бактеріальними або грибковими інфекціями.<br /><br /><b>Хвороба Крона</b> – хронічне неспецифічне гранулематозне запалення шлунково-кишкового тракту, яке може вражати всі відділи тракту від ротової порожнини до ануса.<br /><br /><b>Сульфасалазин</b> – синтетичний лікарський препарат, який є сполукою сульфапіридину та аміносаліцилової кислоти. Застосовується перорально. Сульфасалазин уперше синтезований у 1938 році на підставі досліджень ревматолога Нанни Шварц як препарат для лікування ревматоїдного артриту. Проте клінічні дослідження в Шотландії у 1948 році не дали позитивної відповіді щодо ефективності сульфасалазину в ревматології, натомість встановлено ефективність у лікуванні неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона. У 1980 році проведено нові клінічні дослідження, у яких встановлено ефективність сульфасалазину в лікуванні ревматоїдного артриту, після яких препарат став активніше застосовуватися для лікування ревматологічних захворювань.<br /><br /><b>Охматдит (охорона материнства та дитинства)</b> – багатопрофільний діагностично-лікувальний заклад у Києві, який надає спеціалізовану висококваліфіковану медичну допомогу дитячому населенню України. Найбільша дитяча лікарня в Україні.<br /><br /><b>Тромбоцити</b> – найменші з трьох основних типів кров’яних клітин. Вони пересуваються вздовж поверхні стінок судин, які зсередини покриває шар особливих епітеліальних клітин – ендотелій. Це – дуже тонкий шар, який не дає часткам прикріплятися чи прилипати до нього. Якщо ендотелій пошкодити, то тромбоцити одними з перших реагують на травму. Вони прикріплюються до волокон, які перебувають за ендотелієм, і запобігають витіканню крові через отвір у стінці судини. Простіше кажучи, чим нижчий рівень тромбоцитів – тим гірше «звертається» кров.<br /><br /><b>Мієлограма</b> – процентне співвідношення клітинних елементів у мазках, виготовлених із пунктатів кісткового мозку.<br /><br /><b>Дексаметазон</b> – синтетичний препарат з групи глюкокортикоїдних гормонів. Препарат має протизапальну, протиалергічну та імуносупресивну дію.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-31272782020503211132022-10-16T15:04:00.002+03:002022-10-16T15:04:40.385+03:00У Кропивницькому стоять без діла (і розбираються небайдужими) вантажівки Януковича<p>У Кропивницькому (точну адресу чи інші координати ми не вказуємо через цілком зрозумілі причини, пов’язані з російською агресією) просто неба іржавіють вантажівки. CBN <a href="https://cbn.com.ua/2022/09/20/u-kropyvnytskomu-stoyat-bez-dila-i-rozbyrayutsya-nebajduzhymy-vantazhivky-yanukovycha/" target="_blank">зацікавилося</a>, кому вони належать.<br /><br />– Вантажівки? Та ви он прямо їдьте, там побачите, вони огороджені, – сторож однієї з автобаз пропускає редакційне авто без жодних проблем. – То вже не моя територія, але хто там порядкує, я не знаю. Крутяться люди…<span></span></p><a name='more'></a>«Крутяться», вочевидь, там не те щоб постійно — ми не бачимо жодного гомо сапієнс, лише збоку на ланцюгу сидить здоровенний і трохи сумний алабай. За колючим дротом — кілька десятків вантажних «фур». На деяких — майже на всіх — надпис російською: «Логистик-МТС». Видно, що окремі автомобілі регулярно розбираються: то колеса немає, то фар, то ще якоїсь деталі. Що всередині, у якому стані двигуни — невідомо, бо лізти через дріт наша невелика делегація не ризикує.<p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrzCMsxHIp6MQVRyJv-197Evime7DNqjz3GQNDFv1EOssNavZBDLhCGHfivGJ-J9TafZvVjSqrsEawIjc8ZzUVjvXxeaLdpU4IjxKjvhbBZMeK3I6KTtXFgQeQ-meLuuwNMyA4WlZ7Eu4XJCA_FJPtivK8EBtbV8HrOwGAZwxdj4cmBwaFLk0Bbtxj/s640/161022006.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="480" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrzCMsxHIp6MQVRyJv-197Evime7DNqjz3GQNDFv1EOssNavZBDLhCGHfivGJ-J9TafZvVjSqrsEawIjc8ZzUVjvXxeaLdpU4IjxKjvhbBZMeK3I6KTtXFgQeQ-meLuuwNMyA4WlZ7Eu4XJCA_FJPtivK8EBtbV8HrOwGAZwxdj4cmBwaFLk0Bbtxj/s16000/161022006.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">
<p style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Фото: Ігор Філіпенко, CBN
</p>
<style type="text/css">p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 115%; background: transparent }</style></td></tr></tbody></table><p style="text-align: center;"></p><p style="text-align: left;">ТОВ «Логістик МТС» легко знайти в електронній аналітичній системі YouControl. Формально цього підприємства (основний вид діяльності — вантажний автомобільний транспорт) вже не існує в природі: 3 жовтня 2019 року (номер запису 13811170018002181) воно офіційно стало банкрутом.<br /><br />Єдиним власником ліквідованого ТОВ вказана кіпрська компанія «Конакра Холдинг Лімітед», бенефіціаром якої значиться громадянин Кіпру Стюліанос Вракас. (Дуже дивно як для пересічного громадянина офшорної країни, але він, схоже, ніде більше не засвітився.) Юридична адреса «Логістик МТС» – в тимчасово окупованому росією Лисичанську Луганської області.<br /><br />Перевізник за часів своєї діяльності на ринку кілька разів мав неприємності через перевантаження зерновозів. «Економічна правда» писала 10 вересня 2015 року: «…за словами наших джерел, “Логістик МТС” – ніякий не новачок, а замаскований спадкоємець ТОВ “ДПЗКУ-МТС”.<br /><br />Це один з “клонів”-підрозділів Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ), які у 2011 році створила команда куратора аграрного сектора – нардепа від Партії регіонів Юрія Іванющенка.<br /><br />Деякий час “ДПЗКУ-МТС” та інші її “родичі” формально виконували роль підрозділів державного зернотрейдера. Хоча до держави ці “одноденки” не мали ніякого відношення. Серед їх засновників числилися “прокладки”, за якими ховалися менеджери уже згадуваного Іванющенка. А пізніше, їх власником стала кіпрська офшорка “Алдзас Інвестментс Лтд”, за якою стоїть російський “Внєшекономбанк”».<br /><br />23 жовтня 2018-го в кропивницькому тижневику «Україна-Центр» вийшла стаття, присвячена Дню автомобіліста. Її героєм став місцевий перевізник Василь Рубан, який вказував на те, що «МТС Логістик» має відношення до Януковича: «Свого часу він писав про це (про зерновози, які перевозять більше ваги, ніж це визначено нормативами. – Авт.) тодішньому прем’єр-міністру Азарову, а коли не допомогло, організовував у 2011 році акцію протесту біля Кіровограда проти практики перевантажень автомобілів, які руйнують дороги. Цим грішили перевізники зерна, зокрема відома структура “МТС Логістик” та інші, які перебували в орбіті інтересів оточення Януковича, а всі бачили і мовчали».<br /><br />ТОВ «МТС Логістик» вже немає. А вантажівки є. Може, у них змінився власник — тоді питання до нього: хіба не краще віддати ці автівки ЗСУ, ніж дозволяти їм гнити й іржавіти на порослій бур’янами стоянці? Коли ж власник не змінювався, то не зовсім ясно, як держава могла «забути» про потенційну техніку для армії практично в себе під носом.</p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-7592270098893662200.post-38098472214301011572022-10-16T14:59:00.002+03:002022-10-16T14:59:24.843+03:00«Дніпро-Кіровоград» купує втридорога коагулянт. Пояснення просте й складне водночас — економія<div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_tvlGWUNL89LlYJEueYMY0fDoplqHRwVmOiKXvdgjDXgSgke0wCl4QcHOeCi4iAKYGM9tbGo-Ge-hFmTITURHqTffFxU8gZr3erdCQA9tNj-eAO2Dhj1yTIg2KfEH_PHDL1vKvK885bWxlMovyx5bOP_CGbV2nt4VWMfe9fw-bS23bm_sddR-w5e9/s640/161022002.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="334" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_tvlGWUNL89LlYJEueYMY0fDoplqHRwVmOiKXvdgjDXgSgke0wCl4QcHOeCi4iAKYGM9tbGo-Ge-hFmTITURHqTffFxU8gZr3erdCQA9tNj-eAO2Dhj1yTIg2KfEH_PHDL1vKvK885bWxlMovyx5bOP_CGbV2nt4VWMfe9fw-bS23bm_sddR-w5e9/s16000/161022002.jpg" /></a></div><br />Обласне комунальне виробниче підприємство (ОКВП) «Дніпро-Кіровоград» у 2022 році <a href="https://cbn.com.ua/2022/09/21/dnipro-kirovograd-kupuye-vtrydoroga-koagulyant-poyasnennya-proste-j-skladne-vodnochas-ekonomiya/" target="_blank">планує закупити</a> 500 тонн гідроксихлориду алюмінію по 35 000 грн за тонну. Продавець — він же посередник — купує, у свою чергу, коагулянт по 154 євро за тонну, або, за сьогоднішнім курсом НБУ, – по 5 640,35 грн.<span><a name='more'></a></span><span style="font-size: x-small;"><br /><span style="font-size: small;"><br />Гідроксихлорид алюмінію – водний розчин гідроксихлоридів алюмінію загальної формули Al2(OH)nCl6-n, що відповідають у європейській класифікації коагулянтам типу РАС, та використовується для підготовки питної води, обробки поверхневих і підземних вод, а також очищення міських стоків.</span></span><br /><br />Продавець (посередник) — кременчуцьке ТОВ «Гідрохім». За допомогою електронної системи закупівель Prozorro ми з’ясували, що підприємство купувало гідроксихлорид алюмінію (Donau PAC active) у DonauChem Kft (Угорщина) за ціною 154 євро за тонну (згідно з додатковою угодою №2 від 17.01.2022 до договору поставки №15/06/2021 від 15 червня 2021 року, ціна була актуальна до 30.06.2022).<br /><br /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWaR0GiVLZaYIn8TV51BAJ73zHwOAnoJzt1gwx8BML0Lg17JZdhHGPd5RWSbSf3eJad9_fPwdYajmhSCj183DyA8WwNL0Bg9ZuaqvCOpTQtBI3k9VgfK7pJZrbR4ENO4c6HIA1epsINGqYkSuKOji0sTXS_0gBTCMBc_1r8hfyZ9gNO-KKbgcXWi-9/s640/161022003.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="426" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWaR0GiVLZaYIn8TV51BAJ73zHwOAnoJzt1gwx8BML0Lg17JZdhHGPd5RWSbSf3eJad9_fPwdYajmhSCj183DyA8WwNL0Bg9ZuaqvCOpTQtBI3k9VgfK7pJZrbR4ENO4c6HIA1epsINGqYkSuKOji0sTXS_0gBTCMBc_1r8hfyZ9gNO-KKbgcXWi-9/s16000/161022003.jpg" /></a></div><p style="text-align: center;"></p><p>У 2021 році ОКВП придбало коагулянт у ТОВ «Торговий будинок “Аква-Холдинг”» за 400 євро/тонну (за тодішнім курсом). Зі зміною постачальника, як видно, змінилася і вартість. Крім того, за законами воєнного часу, торги перестали бути відкритими, що дає можливість укладати угоди купівлі-продажу без розгляду пропозицій конкурентів.<br /><br />Отже, ще раз, бо автор цього тексту — невиправний гуманітарій: ОКВП «Дніпро-Кіровоград» купує коагулянт у ТОВ «Гідрохім» за ціною 35 000 гривень за тонну. «Гідрохім» цей коагулянт не виробляє, а перепродує закуплений за 5 640,35 грн/т в угорців. Виникає логічне запитання: чому не купувати напряму, адже різниця в ціні очевидна навіть для тих, хто не дружить з цифрами?<br /><br />Маємо офіційну відповідь від ОКВП «Дніпро-Кіровоград»: <i>«Щодо закупівлі коагулянту в ТОВ “Гідрохім” доводимо до вашого відома, що вартість однієї тонни вказаного реагенту, згідно з умовами укладеного договору між нашими підприємствами, складає 35000,00 грн з ПДВ включно з доставкою на об’єкти підприємства. Вказана вартість є ринковою та економічно обґрунтованою, що підтверджується, зокрема, експертним висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати №104 від 5 серпня 2022 року, а саме – вартість 1 т коагулянту станом на початок серпня 2022 року складає 35140,00 грн без урахування вартості доставки. Копія даного висновку додається.</i><br /></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_LCnNWbEjtAAEcQ1NJtWxa4drp7WNxK04Av4V_otNGxNaxZUGDEasFA-hJsqAMWMd_VKAodeGGUrJ64uQ2ILMSu-LVIP-exHNd6XpdXqDRoaCPMwCw7mVlnFgMEmV5ENqIcyQ1GYVyu30UXVsEOhIvkH_2QQgR2-KlM5tcjNAenTKj8TQFj1MNmX8/s905/161022004.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="905" data-original-width="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_LCnNWbEjtAAEcQ1NJtWxa4drp7WNxK04Av4V_otNGxNaxZUGDEasFA-hJsqAMWMd_VKAodeGGUrJ64uQ2ILMSu-LVIP-exHNd6XpdXqDRoaCPMwCw7mVlnFgMEmV5ENqIcyQ1GYVyu30UXVsEOhIvkH_2QQgR2-KlM5tcjNAenTKj8TQFj1MNmX8/s16000/161022004.jpg" /></a></div><p style="text-align: left;"><i>Стосовно закупівлі коагулянту напряму у виробника DonauChem Kft (Угорщина) вважаємо за необхідне зазначити, що ціна 1 тонни даного реагенту у розмірі 154 євро, згідно з вашим твердженням, не включає у себе логістичні витрати з заводу-виробника до державного кордону України, сплату митних платежів та податків, а також вартість доставки його на об’єкти підприємства. Додатково зазначаємо, що нестабільна ситуація на ринку іноземної валюти, девальвація гривні та прискорені темпи інфляції в країні можуть завдати суттєвих фінансових втрат нашому підприємству у разі підписання договору з заводом-виробником у євро і як наслідок – втрату спроможності виконувати та обслуговувати укладений контракт та понесення прямих збитків у разі зростання курсу валюти по відношенню до гривні та сплати штрафних санкції за невиконання взятих на себе зобов’язань.</i><br /><br /><i>Крім того, у разі закупівлі коагулянту напряму в постачальника DonauChem Kft (Угорщина) ОКВП “Дніпро-Кіровоград” вимушене було б нести витрати на оформлення дозвільних документів на перевезення спеціального вантажу власними силами та переобладнання наявного у підприємства автотранспорту у відповідності до нормативних вимог, що встановлюються для здійснення даного типу перевезень.</i><br /><br /><i>Вищезазначені обставини вказують на економічну недоцільність здійснення закупівлі напряму в європейського виробника, враховуючи потенційну необхідність понесення значних витрат нашим підприємством для виконання умов договору поставки із закордону та дотримання нормативно-правових актів в частині здійснення доставки вантажів на об’єкти підприємства.</i><br /><br /><i>Таким чином, ОКВП “Дніпро-Кіровоград” було укладено угоду на економічно вигідних для себе умовах, відповідно до сформованої ціни такого виду товару на ринку України, що підтверджено висновками уповноважених експертів».</i><br /><br />Тобто (і це другий висновок гуманітарія), «Дніпро-Кіровоград» купує коагулянт у кілька разів дорожче, ніж у виробника, бо витрати на логістику тощо були би ще більшими.<br /><br />І третє — останнє — гуманітарне зауваження. 500 тонн коагулянту по 5 640,35 грн/т — виходить 2 820 175 грн за сьогоднішнім (21.09.2022) курсом НБУ. 500 тонн коагулянту по 35 000 грн/т — 17 500 000 грн. Різниця — 14 мільйонів 679 тисяч 825 гривень. Бізнесменам з Кременчука є за що боротися.<br /><br />До чого ця вся арифметика, спитаєте ви. До того, що кінцеві платники за коагулянти, ремонти труб, зарплати, зрештою, – всі, хто користується послугами водоканалу. Формально ОКВП «Дніпро-Кіровоград» усе робить правильно: користується послугами перевіреного посередника, лишаючи йому головний біль у вигляді доставки, оформлення документів тощо. А не формально — дуже хочеться почути найближчим часом від керівництва водогону приблизно таке: ми вирішили знизити вартість води і водовідведення.<br /><br />На що заб’ємося, що не почуємо?</p><p></p>andriy-lysenkohttp://www.blogger.com/profile/02002349820760251183noreply@blogger.com0