Про бумеранги

Колись давно довелося набити пику нехорошому молодому чоловіку. Після цього мати ідіота віднесла в міліцію заяву, що я хотів її зґвалтувати. (Добре хоч не його.) Там, на щастя, лише поржали, зваживши на перегар від заявниці і її (так, я знаю, що кожна людина - красива по-своєму, але бувають винятки) зовнішні дані.

Через якийсь час пику набили вже мені. Не сподобалася стаття - більше аргументів не знайшлося.

Тричі подавали до суду.

Погрожували по телефону і вживу - не рахував, скільки, але немало. Одного разу, поки відповідав на дзвінок («та ти в курсє, кто я такой, на кого ти наєхал, і воопщє, я знаю, гдє ти живьошь, ході і бойся»), навіть згоріли сосиски, які я готував на закусь, - ось цього не пробачу.

Розповсюджували чутки - сміявся. Якось зачепило по-справжньому, але першоджерело так і не знайшов (може, і на краще).

Я у своєму житті підлостей намагаюся не робити. Якщо вже допікає - заявляю, дивлячись у очі. І все одно моя агресія (найчастіше - мотивована, принаймні я так вважаю) повертається бумерангом. Завжди. Рано чи пізно.

Які ж бумеранги прилітають тим, у кого не вистачає духу піти на відкритий конфлікт, тим, хто здатен лише на ниці вчинки? Переконаний, що великі, кострубаті, і б’ють вони боляче й неприємно.