У п’ятницю мені виповниться сорок. Половина - у кращому випадку - життя позаду.
Що за плечима? Ну, таке, особливо хвалитися нема чим.
Що попереду? А ось тут уже все залежить від мене.
Тому спішу жити. Наповнювати сенсом кожну мить. Не розмінюватися на херню. Вирішувати швидко, робити - ще швидше.
У мене ще є шанси встигнути побувати в тайзі, купити будинок, писати книги й жити у злагоді з собою й рідними. Подорожувати, але завжди повертатися додому.
З кожним роком шансів менше. Все менше й менше. Дух, може, і лишається молодим, однак тіло, як говорить мій друг, зношується.
Тому - спішу.
Що за плечима? Ну, таке, особливо хвалитися нема чим.
Що попереду? А ось тут уже все залежить від мене.
Тому спішу жити. Наповнювати сенсом кожну мить. Не розмінюватися на херню. Вирішувати швидко, робити - ще швидше.
У мене ще є шанси встигнути побувати в тайзі, купити будинок, писати книги й жити у злагоді з собою й рідними. Подорожувати, але завжди повертатися додому.
З кожним роком шансів менше. Все менше й менше. Дух, може, і лишається молодим, однак тіло, як говорить мій друг, зношується.
Тому - спішу.
Немає коментарів:
Дописати коментар