Перше. Не треба думати, що я просто сповнений доброти. Не зовсім так. Я доволі підозріло ставлюся до прохань про допомогу, але при цьому вірю людям та організаціям, які вже зарекомендували себе у цій сфері. Тому рухала мною з самого початку (і рухає зараз) не жага благодійництва. (Дивно звучить, як для проекту, що ставить за мету допомагати благодійним фондам? Але ж пообіцяв чесно.)
Друге. Писати тексти хочу років двадцять, але з кінця 2008-го керую новинними проектами. Так склалося, що: а) в Україні мені ніхто не заплатить достатньо для нормального життя лише за статті, які цікавили б не замовника, а мене й читачів у першу чергу; б) рівень моїх текстів, на жаль, занизький для продажу їх за пристойні гроші в який-небудь умовний «Нью-Йоркер» - я був ледачою скотиною і лінувався писати (обіцянка чесності вилазить боком, відчуваю, але слів з пісні не викинеш); г) мені набридло займатися лише новинами.
Третє. Хочу відчувати результати своєї роботи. Щоб люди дискутували, захоплювалися, називали нездарою, любили мої тексти й ненавиділи їх. (Пафосно? Може.) Головна ідея «Дай руку» - збір коштів для благодійних організацій та фондів, соціально значущих проектів. Під кожним матеріалом буде кнопка для перерахунку грошей. Сума, кількість пожертв - один зі способів зрозуміти, добре написано чи ні.
Загалом «Дай руку» - закономірний етап мого еволюційного розвитку. Рано чи пізно я мав прийти до усвідомлення, що пора рухатися далі. Крім того, у мене добре виходить робити те, від чого отримую кайф. Писати тексти - кайф. Відчувати зворотній зв’язок - кайф. Готувати до публікації якісні матеріали інших авторів - кайф. При цьому ще й допомагати комусь - кайф у квадраті.
Я усвідомлюю, що обрав не найпростіший шлях. Складно пробити гроші, донести людям ідею проекту, домовитися з авторами. Складно - і навіть трохи страшно - писати самому, рости, піднімати планку й не опускатися нижче піднятої. Складно знайти вдосталь часу - нині працюю над «Дай руку» довгими зимовими вечорами. Складно ще й тому, що не вмію робити щось наполовину, а йти з CBN не планую. (Може, директор зараз це прочитає - і плани різко зміняться. Сподіваюся, що все-таки ні.) Я дуже багато вклав у цей проект сил і нервів, щоб отак розпрощатися. Складно знайти однодумців. Складно відмовляти людям, які вже просять допомоги (ми не розповідатимемо про окремих осіб без прив’язки до БО чи БФ). Складно...
Але «складно» - це не привід відмовлятися і вмикати задню. Тому все вийде.
Нагадую, що ви можете підтримати проект, перерахувавши будь-яку суму на картку ПриватБанку 5168 7450 3006 5038 (отримувач - Попоніна Валерія Вікторівна).
Немає коментарів:
Дописати коментар