Карантин

Як виявилося, особисто для мене це не так і погано. Принаймні кілька речей у голові стали на свої місця, бо в доковидні часи шансів зупинитися й подумати майже не було.

По-перше, я переживав, що буде складно знаходитися постійно поруч з Лєрою. Марні думки: все просто чудово, жодних скандалів чи зіпсованих на рівному місці нервів.

По-друге, я знову відчув кайф від ходьби пішки. Раніше як було: мало того, що весь день в офісі сиджу, так ще й на роботу і з неї - на маршрутці. Ось уже і маршрутки наче їздити починають, а мені ходити - ліпше.

По-третє, - знаю, звучить трохи дивно для сорокарічного мужика, - я чітко зрозумів, чого хочу в професійному сенсі. Цей текстик, до речі, - перший невеликий крок до втілення мрій. Тепер щодня писатиму щонайменше по дві тисячі знаків. Уміння складати слова в речення, а речення - в осмислені тексти приходить з досвідом, його треба тренувати.

По-четверте, вже звик, що майже щодня в моєму вікні під обід з’являється бородата морда мого друга. Він їздить до мами і по дорозі відвідує й мене: кави попити, потеревенити трохи. (Щойно телефонував: виїжджає вже.)

По-п’яте. Хочеться перепочити годинку? Не проблема, можна покуховарити, люблю це діло.

Або таке. Працюю з дому, хочеться зробити перерву на пару годинок. Узяв ще в одного друга велика, змотався на Інгул закинути вудки (сім хвилин їхати, засікав. Але це тому, що на машині - лише передні гальма, було би ще швидше). Повернувся - знову працюю. Навряд чи мене зрозумів би мій дорогий директор, якби я в офісі сидів з вудками, черв’яками й іншим рибальським причандаллям.

Писати чи редагувати, лежачи на дивані? Поміж новинами гратися з собакою? Обідати не шаурмою, а домашньою їжею на улюбленій кухні? Прогулюватися вдень не гамірливим центром, а тихим і спокійним приватним сектором? Думати над чимось у тиші, а не під акомпанемент телефонних дзвінків колег? Переваг більше, ніж недоліків.

Я розумію, що в межах країни карантин - це погано. Скоро всі ми повернемось у звичний ритм життя. Цих дрібних, здавалось би, моментів мені особисто не вистачатиме...