Я визначив дві головні цілі для «Дай руку». Проект має бути цікавим і реально корисним. Знаю, звучить абстрактно, тому спробую пояснити.
Я переконаний: коли написане (якщо це не суха новина) не збуджує у читача емоцій - то просто набір слів. Опубліковані на «Дай руку» матеріали викликатимуть почуття - від радісних до сумних, але обов’язково викликатимуть.
За три дні історію про двох невиліковно хворих братів прочитали понад півтори тисячі разів. На рахунок БФ «Дивожиття» (для героїв тексту, але на рахунок фонду) протягом тих же днів надійшло 850 гривень. Мало, скажете ви? Мало. Але результат, погодьтеся, є. Відтак можна говорити і про користь, яку приніс текст.
Ще один важливий момент. У проекту ніколи не буде одного власника, скільки б грошей мені не запропонували. Відтак ні я, ні мої співробітники не відстоюватимуть чиїхось поглядів, не відбілюватимуть чи, навпаки, чорнитимуть чиюсь репутацію, не займатимуться «джинсою». «Дай руку» задумується як абсолютно аполітичне видання - і воно може бути лише таким, інакше втрачається увесь сенс.
Якщо все вийде так, як я хочу (вийде!), читачі отримають якісні тексти, благодійні організації - безкоштовний майданчик для збору грошей, а люди, яким допомагають благодійники, - надію і шанси на позитивні зміни. Ми ж - головний біль, бо треба буде шукати кошти на розвиток і зарплати, пропускати через себе людські історії (інакше класно не напишеш), постійно «варитися» у проблемах тощо.
Однак цей головний біль, я впевнений, сповна компенсуватиметься відчуттям того, що ми робимо велику і потрібну справу.
Фіг з ним, з болем. Є значно важливіші речі.
P. S. Хочете поговорити про проект, розкритикувати, похвалити, взяти участь? Пишіть на dayruku2020@gmail.com.
Немає коментарів:
Дописати коментар