Хай гикне вісімдесят чотири рази той, хто вважає ловлю мирної риби лінивим відпочинком. Ну а що, закинув - і сиди собі на стільчику, попивай чай з термосу.
Заявляю з усією відповідальністю: нічого подібного. Й зразу ж ілюструю на прикладі минулих вихідних.
9:00 - збігати в «Нашу рябу» за м’ясом, повернутися, замаринувати.
12:00 - виїзд з міста. Зібрати снасті, їжу, взяти теплу куртку, повантажити все в авто.
14:00 - на місці. Розвантажити все, натягати й нарубати дров, обрати місце для риболовлі.
Ловись, рибко, велика й не дуже. Два фідери і дві поплавкові вудки й непоганий кльов - це майже гарантія того, що посидіти на стільчику вдасться хвилин по п’ять між покльовками, чіплянням приманки на гачок, засипанням прикормки тощо. Сюди ще треба додати прогулянки до табору за водою (а потім з’ясовується, що забув сигарети) і назад.
19:00 - розвести багаття, допомогти приготувати рагу, посмажити стейки.
Близько четвертої ранку - на насиджене звечора місце на березі. І знову - нахилився за черв’яками, розігнувся, нахилився, розігнувся...
12:00 - зібрати речі і сміття, повантажити все в авто. Вдома - розвантажити, викинути сміттєвий пакет.
У результаті - страшенна крепатура, наче не коропів ловив, а крокодилів. Але отримане задоволення того варте.
_______________________________
Станьте моїм патроном на Patreon
Купіть мені кави
Немає коментарів:
Дописати коментар