Всі дійові особи - вигадані, а збіги - випадкові. Хоча хтозна, що саме зараз твориться за вікном...
Коля
- Колюнь, зробиш мені кави? - Марина сонно мружить очі й не хоче вилазити з-під ковдри.
- Звісно, мила.
Щоденний ритуал: Коля встає хвилин на десять раніше, щоб зварити каву на двох. І щоразу - ну добре, майже щоразу - дружина питає, чи він це зробить. Але ця її звичка питати про очевидне Колі зовсім не набридла.
- Машо, ти в школу збираєшся?
Дванадцятирічна донечка - татове сонечко - хитро всміхається:
- А що, можна не йти?
- Та ні, доведеться. Вставай, доню. Сніданок уже готовий.
Коля встигає все. І робота в нього серйозна - заступник начальника відділу в міськраді. Один з небагатьох - якщо не єдиний, - хто не бере на такій посаді хабарі. Коля взагалі дуже принциповий і, як би це краще сказати, правильний. Взірець. Взірець для всіх: мама нахвалитися перед подругами не може (мій Колянчик тиждень тому несподівано приїхав з обласного центру з величезним букетом троянд. Просто так, без приводу), дружина за ним - як за стіною, для донечки - беззаперечний авторитет.
...З обіду Коля повертається, як завжди, вчасно, хвилина у хвилину. Так само вчасно - додому звичним маршрутом: зупинка, тролейбус, ще одна зупинка, магазин, щоб купити смаколиків домашнім, дім.
У тролейбусі ввімкнене радіо, передають останні новини: «У місті сталося жорстоке вбивство. У жертви перерізане горло. За попередніми висновками експертів, смерть настала близько дванадцятої тридцяти. Жінка йшла на обід з офісу. Її тіло знайшли у дворі будинку неподалік кафе, де вона зазвичай обідала. Поліція поки не розголошує, над якими версіями працює. За словами колег убитої, вона ні з ким не конфліктувала та не мала ворогів».
Коля всміхається і, засунувши руку в шкіряну сумку, намацує там ножа. Скоро його зупинка. Потім ще у магазин - і все, він нарешті вдома.
Марина
- Колюнь, зробиш мені кави? - Марина сонно мружить очі й не хоче вилазити з-під ковдри.
- Звісно, мила.
Щоденний ритуал: Коля встає хвилин на десять раніше, щоб зварити каву на двох. І щоразу - ну добре, майже щоразу - вона питає, чи він це зробить. Але ця її звичка питати про очевидне зовсім не набридла обом.
- Машунька, сніданок готовий.
Дванадцятирічна донечка - мамина розрада - чалапає на кухню.
Мама і донька разом виходять з дому. Марина прощається з Машею біля школи (па-па, моя хороша, вдалого дня тобі), а далі - пішки на роботу. Вона працює графічним дизайнером. І не просто дизайнером, а провідним. Найближчим часом може стати заступником директора, принаймні Ірина Михайлівна їй на це вже прозоро натякала.
Марина встигає все. На роботі цінять, удома чисто й прибрано, донечка - краща учениця в класі. Втім, може, і не встигала б, якби не Коля. Вона за ним - мов за стіною. Надійний, вірний, чесний, добрий і трохи смішний. Дарма що чиновник. Марина завжди вважала держслужбовців занудами, поки не познайомилася з Колею.
На обід Марина ходить ось уже третій рік в одне і те ж кафе. Там смачно і не надто дорого.
...Вуличне радіо на зупинці біля будинку Колі й Марини передає останні новини. Коля встигає почути, повертаючи під тінь каштанів: «...тіло молодої жінки знайшли неподалік кафе, де вона обідала. Колеги кажуть, що покійна...» Те ж саме говорили на «Ефір FM» у тролейбусі. Вбивцю шукають. Але навряд чи знайдуть, гадає Коля. Він невисокої думки про поліцію.
Вдома Колю зустрічає Маша.
- Тату, а де мамуся? - питає вона. - Я з обіду не можу їй додзвонитися.
- Зараз я спробую.
Коля розблоковує телефон і натискає на «Кохана». «Абонент недоступний. Зателефонуйте, будь ласка, пізніше або напишіть повідомлення».
Маша
- Колюнь, зробиш мені кави?
- Звісно, мила, - чує Маша крізь сон.
Щоденний ритуал: Коля встає хвилин на десять раніше, щоб зварити каву на двох. І щоразу - ну добре, майже щоразу - вона питає, чи він це зробить. Але ця її звичка питати про очевидне, схоже, зовсім не набридла обом. Хто їх, дорослих, зрозуміє.
- Машунька, час прокидатися.
Дванадцятирічна донечка - мамина розрада і татове сонечко - чалапає на кухню. Спільні сніданки - ще одна сімейна традиція. Так і має бути у взірцевій родині.
Вони виходять з дому разом - мама й донька. Тато побіг перед тим на важливу нараду, адже він - зовсім не остання людина в мерії.
- Па-па, моя хороша, вдалого дня тобі, - Марина цілує донечку перед шкільними дверима і спішить на роботу.
Маша заходить у школу. Сьогодні у неї - дуже важливий день, і справа не зовсім у контрольній з біології. Вірніше, зовсім не в ній. Сьогодні Маша повинна виконати два по-справжньому серйозні завдання, які вона отримує в соцмережі. Ті, що приходили їй раніше, - дитячі забавки.
...Вуличне радіо на зупинці біля будинку Колі й Марини передає останні новини. Коля встигає почути, повертаючи під тінь каштанів: «...тіло молодої жінки знайшли неподалік кафе, де вона обідала. Колеги кажуть, що покійна...» Це його не стосується. Він, абсолютно задоволений собою, повертається додому з новеньким кухонним ножем, купленим в обід на розпродажу за копійки. Коля непогано як для чоловіка вміє економити. Ще в крамницю за смаколиками - і все, вечеряти.
Вдома Колю зустрічає Маша.
- Тату, а де мамуся? - питає вона. - Я з обіду не можу їй додзвонитися.
- Зараз я спробую.
Коля розблоковує телефон і натискає на «Кохана». «Абонент недоступний. Зателефонуйте, будь ласка, пізніше або напишіть повідомлення».
- Дивно, - каже він і на якусь мить повертається до доньки спиною, пробуючи зловити мережу...
Немає коментарів:
Дописати коментар