Що таке «брудна бомба», хто її може виготовити, і чи треба її боятися

Росія звинувачує Україну в створенні «брудної бомби» і навіть уже «знає», як усе станеться. Цитата з пропагандистської інформагенції РІА «Новости» (мовою оригіналу): «Киевский режим уже завершил техническую подготовку к провокации с "грязной бомбой": специалисты украинского предприятия "Южмаш" подготовили муляж ракеты комплекса "Искандер", который планируется начинить радиоактивным материалом, а затем якобы сбить над зоной отчуждения Чернобыльской АЭС силами украинской ПВО и заявить о пуске ядерного заряда российскими вооруженными силами, сообщил РИА Новости источник, знакомый с ситуацией.

Он уточнил, что муляж ракеты "Искандера" сделан на основе снаряда ракетного комплекса "Точка-У": "После того, как муляж "собьют", киевские власти намерены показать западным и украинским СМИ фрагменты макета и элементы электроники якобы ракеты "Искандер", чтобы убедить западную общественность в виновности России».

Натомість і Україна, і наші союзники США й НАТО ці звинувачення відкидають і підозрюють (якщо пригадати тонни брехні, яку РФ регулярно озвучує, то небезпідставно), що Росія сама планує виготовити і застосувати «брудну бомбу». «На брифінгу для журналістів Пентагон неодноразово заперечив заяви Росії про те, що Україна створює брудну бомбу, і заявив, що будь-яке використання такої зброї Росією заслуговує на відповідь Сполучених Штатів», — пише The New York Times.

Що таке «брудна бомба»? Стисле, але зрозуміле пояснення можна знайти на офіційному сайті Комісії з регулювання ядерної енергетики США: «"Брудна бомба" — це тип "радіологічного розсіювального пристрою", який поєднує звичайну вибухівку, наприклад динаміт, із радіоактивним матеріалом. Терміни "брудна бомба" та RDD часто використовуються як синоніми. Більшість RDD не виділить достатньо радіації, щоб убити людей чи спричинити важкі захворювання – вибухівка сама по собі нашкодить більше, ніж радіація. Однак вибух RDD може викликати страх і паніку, забруднити майно та потребуватиме потенційно дорогого очищення.

"Брудна бомба" - це не ядерна бомба. Вибух ядерної у мільйони разів потужніший, ніж "брудної". Хмара радіації від ядерної бомби може поширюватися на тисячі квадратних миль, тоді як радіація брудної бомби може бути розсіяна в межах кількох кварталів або миль від вибуху. Брудна бомба — це зброя не масового знищення, а зброя, головними цілями якої є зараження та паніка.

Ступінь локального забруднення залежатиме від низки факторів, включаючи потужність вибухової речовини, кількість і тип використаного радіоактивного матеріалу, способи розсіювання та погодні умови. Найімовірніше від вибуху постраждають ті, хто знаходиться найближче до RDD. Коли радіоактивний матеріал поширюється, він втрачає концентрацію і стає менш шкідливим. Швидке виявлення типу використаного радіоактивного матеріалу значною мірою допоможе місцевим органам влади в консультуванні громади щодо захисних заходів, таких як укриття на місці чи евакуація. Радіацію можна легко виявити за допомогою обладнання, яке мають рятувальники. Подальша дезактивація ураженої ділянки може потребувати значного часу та витрат.

Безпосередні наслідки для здоров'я від RDD, ймовірно, будуть мінімальними. Це залежатиме від:

• кількості радіації, яку поглинає організм;
• типу випромінювання (гамма, бета або альфа);
• відстані від джерела випромінювання до людини;
• способу впливу – зовнішній або внутрішній (поглинається шкірою, вдихається чи потрапляє всередину);
• тривалості вибуху.

Вплив радіації на здоров'я, як правило, прямо пропорційний отриманій дозі. Іншими словами, чим вища доза опромінення, тим вищі ризик і тяжкість травм».

«Виготовлення справжньої атомної бомби є складним і потребує величезних ресурсів на рівні держави, — пише The Bell. — Для "брудної бомби", на перший погляд, достатньо мати доступ до відпрацьованого ядерного палива та вибухівки. Тому вона служить "страшилкою" вже кілька десятиліть – влада США вважала, що "брудну бомбу" хоче створити Усама бен Ладен, а потім — керівництво терористичної організації ІДІЛ».

У світі й досі не зафіксували жодного випадку реального застосування "брудної бомби". Терористи (нікому більше «брудна бомба» зазвичай не потрібна) воліють не зв’язуватися з цією темою: ефекту не так уже й багато, а проблем — купа: починаючи з того, що за операціями з купівлі-продажу радіоактивних матеріалів ретельно стежать різноманітні служби і завершуючи самим процесом виготовлення. Такий пристрій не зробиш у майстерні в гаражному кооперативі, бо необхідне спецобладнання для виділення й збагачення потрібних ізотопів та кваліфікована робоча сила.

Водночас є інформація, що Росія неодноразово проводила випробовування «брудних бомб». Журналіст Олександр Невзоров стверджує, що це відбувалося на островах Ладозького озера, неподалік Санкт-Петербурга: «Займалася цим ПВЧ (північна воєнізована частина. — CBN) 70170.

Скільки саме було підривів – невідомо, але на одному лише о. Мекерікке їх було не менше ста, острів досі утиканий значками "радіація" і шалено "фонить". (Я був на ньому років 20 тому. Мекерікке за 12 км від Валаама.) На островах Коневець, Ялаянсарі, Макарінсаарі теж рвали, але кількість вибухів досі засекречена.

Випробовувалися "брудні бомби" всіх потужностей та типів».

Комісія з ядерного регулювання наводить три основні поради, які допоможуть мінімізувати вплив радіації:

1. звести до мінімуму час впливу радіоактивних матеріалів;
2. максимально віддалитися від джерела випромінювання;
3. захистися від зовнішнього опромінення та вдихання радіоактивних матеріалів.

Головне, в чому сходяться всі експерти, — якщо все ж таки Росія наважиться на провокацію, слід робити все чітко і без паніки, дослухатися до рекомендацій органів влади та не нехтувати наведеними вище правилами безпеки.