11.06.18

Давно щось звіра я не постив


Це ж треба!

Прийшло таке повідомлення: «З початку цього року запрацював новий Інтернет-ресурс Державної служби зайнятості "Єдине соціальне середовище зайнятості"».

Людською мовою - на сайті державної служби зайнятості нарешті з’явилася можливість пошуку роботи.

2018 рік! «Тесли» всілякі там, освоєння космосу... В Україні на сайті зайнятості з’явилися вакансії для тих, хто шукає роботу.


Все заново. Майже все

Прописав сьогодні умови експерименту - буду над собою знущатися. Чи вийде те, що задумав, напишу 8 листопада 2018 року, у свій 39 день народження.

03.05.18

Ліньки? Чи, може, щось особисте?

Ми провели сьогодні прес-конференцію лауреата «Телетріумфу» Андрія Богдановича та шеф-редактора одного з найпопулярніших політичних ток-шоу «Право на владу» (канал «1+1») Сергія Мамаєва. Вони, крім розповіді про одержання премії, поділилися думками і про журналістику, і про життя взагалі.

Було цікаво. Послухати такого рівня професіоналів у сфері медіа - це завжди корисно. (Ну, якщо не збираєшся змінювати професію.) Але колег з кропивницьких ЗМІ прийшло мало.

Я задумався, чому б теж міг проігнорувати.

Варіант перший. Мені здається, що вхопив Бога за бороду і знаю в журналістиці все.

Варіант другий. Я просто заздрю, що статуетка - не в мене, а в Богдановича.

Варіант третій. У мене - особиста неприязнь до спікерів.

Варіант четвертий. У мене - особиста неприязнь до організаторів.

Варіант п’ятий. Заборонив власник (редактор).

Варіант шостий. Просто ліньки. Якщо є хоч найменша можливість не відривати дупу від крісла, то я нею скористаюсь.

Нічого не пропустив?

21.02.18

«Цветы степей Донбасса»

Через професійну необхідність доводиться час від часу продивлятися сєпарські сайти. Сьогодні випадково наткнувся на прекрасну статтю з назвою «Цветы степей Донбасса: самые красивые девушки армии ДНР (ФОТО)».

І от вам одна зі світлин. Ну хіба не цвєток?

«Акула» не припиняє вражати

Врізка (копіюю з дбайливо збереженими орфографією та пунктуацією): «Із середини лютого, часом у самі лютневі морози із заметіллю й стуженними вітрами, зима перетинається з весною, провісником якої стають перші яскраві, здавалося, би от-от теплі, промені сонця. Сонячне світло проявляє свою яскравість і настирность, проникаючи в усі часточки сплячої зимової природи. Здавалося, от і наступить із дня на день весна, але зима ще довго не буде віддавати свою владу над сплячим царством природи». Ну хіба не круто?



І заголовок.

19.02.18

Знайшов випадково свій же текст, який ще 2008 року писав для «Газети 24»

Смерть надежды (колонка для "Газеты 24")

Умер Егор Летов.

Для кого-то это – смерть гения. Для кого-то − идола. Кто-то злорадствует: наркота, дескать, довела, нечего было ЛСД жрать. Кому-то вообще до лампочки: умер – ну и земля ему пухом, у меня своих забот полон рот. А я понял, что скоропостижно скончалась моя надежда вновь собраться вместе со своими старыми друзьями…

…Лето. Спортплощадка возле родной школы. Гитара. Иногда – водка. И песни – обязательно во весь голос и от души. «Пластмассовый мир победил, макет оказался сильне-е-е-ей…» − солировал Саня. «Последний фонарик остыл, последний кораблик уста-а-а-ал…» − вторили ему мы. Мы не вдумывались в смысл этой песни. Мы просто понимали, что написана она неспроста, и нам этого было достаточно.

Панк – это все. Панк – это круто. Летов – супер. Мы лед под ногами майора. Так считали мы тогда, и были в своих убеждениях абсолютно искренними. Такими искренними, какими сейчас быть не получается. Может, мы и ошибались. Может, и не так все в мире устроено, и протестовать против законов мироздания по крайней мере глупо. Но, по-моему, лучше искренне заблуждаться, чем изворачиваться и врать.

Потом мы взрослели. Была другая музыка. И пути наши как-то враз разошлись. Саня преподает в институте (я, к стыду своему, даже не знаю точно, что он преподает). Я – журналист. Саня живет в Кировограде. Я живу в Киеве, и мы не виделись уже несколько лет. Да что там я с Саней – никто ни с кем не видится. Разве что на чей-нибудь день рождения – и то хорошо.

Но до сегодняшнего дня жила надежда. Я мысленно себе представлял: собираемся мы все вместе на старой спортплощадке, Саня непременно с гитарой, затариваемся водкой в ближайшем гастрономе, садимся каждый на свое место…

Но нет. Летов умер. И надежда умерла. Мы, конечно, можем собраться. Пусть не все, но большинство. Мы можем затариться водкой и даже проорать от души «Все идет по плану». Но не будет уже никогда той атмосферы беззаботной юности, того ощущения счастья и кайфа. Кайфа от того, что ты просто живешь и не размениваешься ни на что другое. Не будет – потому что что-то в душе надломилось. Умерло. Как Летов…

15.02.18

Два лайфаки про Google Docs і Telegram

Як зробити так, щоб усі речення в Google Docs починалися з великої літери? Дуже просто. У відкритому вже (чи створеному) документі: Файл -» Додаткові -» Мова -» English. Усе. За замовчуванням усі речення автоматично починатимуться з великих літер.

Як зберегти повідомлення, файл чи ще щось у Telegram? Ідете в головне меню й обираєте команду «Створити канал». Називаєте його, як хочете, потім обираєте тип доступу: приватний. Вам запропонують додати учасників, ігноруйте це (пропустіть). Усе, ви маєте свій приватний канал, до якого є доступ лише у вас. Кидайте туди файли, пересилайте повідомлення - словом, робіть, що хочете.