25.03.17

24.03.17

Почалося

З сьогодні - максимум уваги роботі. Так, мій максималізм нікуди не подівся - сайт "УЦ" буде кращим в області.

23.03.17

Дід умер (Василь Симоненко)

От і все.
Поховали старезного діда,
закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не встане
і ранком не піде
із косою під гору круту.
І не стане мантачкою тишу будити,
задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою по нім буде плакати жито
і пливтимуть над ним непомітно віки.
От і все.
Поховали хорошу людину,
повернули навіки у лоно землі.
Та невже ж
помістились в тісну домовину
всі турботи його,
всі надії,
жалі!
Та невже ж то
йому все віднині байдуже —
чи світитиме сонце,
чи ніч напливе!
Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Я готовий
повірити в царство небесне,
бо не хочу,
щоб в землю ішли без сліда
безіменні,
святі,
незрівнянно чудесні,
горді діти землі,
вірні діти труда.
Хай шалені гудуть
над планетою весни,
хай трава пнеться вгору
крізь листя старе…
Я не вірю,
що дід із могили воскресне,
але вірю,
що ні —
він увесь не умре.
Його думи нехитрі
додумають внуки,
і з очей ще віки пломенітимуть в них
його пристрасть і гнів,
його радощі й муки,
що, вмираючи,
він передав для живих.

22.03.17

Тимчасово недосяжний - ні по телефону, ніяк. Буду завтра.

21.03.17

Скоро буде

Зовсім скоро, вже післязавтра, почнеться те, чого я дуже довго прагнув.

17.03.17

Все, кінець робочого дня. Кіно і спати. Цілком можливо, що зараз суміщу ці два заняття.

16.03.17

В очікуванні

Я писав, що все налагоджується. І мав на увазі перш за все роботу. А от справи сімейні - м'яко кажучи, не дуже. З дня на день очікуємо на смерть діда. Він - прикутий до ліжка, майже нічого не їсть і не п'є...