12.05.17

«Дякую»

Зайшли ми з другом у магазин. Сказали, що нам треба. Продавчиня, дістаючи з полиць товар, каже між іншим:

- Син з невісткою на Євробачення поїхали сьогодні.

Друг мій миттєво збуджується:

- Ух ти, круто! А нам у газету якраз треба коментар від когось, хто там був.

- Ну, повернуться - розкажуть, - погоджується жінка і паралельно продовжує викладати на прилавок пиріжки всякі. - А що ж говорити хоч треба?

- Дякую, - чемно відповідає друг.

11.05.17

Щоб веселіше жити було

Придумав собі мету.

10.05.17

Крутий заголовок


03.05.17

На хіба?

Запитання до колег-журналістів.

«Рятувальники прибрали дерево з дороги», «Десь там зіткнулися два авто, жертв немає, машини зазнали незначних пошкоджень», «У Кропивницькому згоріла господарча споруда», «У багатоповерхівці горіли речі на площі три квадратних метри» тощо.

Навіщо ви це ставите на свої сайти?

Наша професія вимагає цинізму. Немає трупів - немає новини. Палав хлів у пересічного жителя міста, а не в мера - співчуваємо, але для публікації не годиться. Впало дерево на дорогу, проте нікого не придавило - ну і фіг з ним.

Набридло туфту всіляку читати.

(Спеціально для тих, хто мої дописи бере близько до серця. Не нервуйтеся, здоров’я - важливіше, ніж думки Лисенка.)

02.05.17

Риторичне запитання про свята

Я не проти свят. Люблю посидіти з друзями, випити під шашличок.

Але чи не забагато свят у нас? От, наприклад, перше травня наче й минуло, але ж до десятого ніхто нічого робити не хоче...

Мені чомусь здається, що країна, яка переживає не найкращі свої - м’яко кажучи! - часи, мала б працювати, а не пити і їсти цілими днями. А як ви думаєте?

28.04.17

Про ідеологію і мудаків

У школі, як і всі, я вчив віршики про Леніна, вставав, коли звучав гімн СРСР, носив жовтенятський значок і піонерський галстук.

Читав про партизанів і підпільників.

Махав червоним прапорцем на демонстраціях.

Із задоволенням не йшов до школи у комуністичні свята.

Коротше, був звичайним учнем. Справжнім жовтеням і піонером.

Єдиного не міг зрозуміти: чому Павлік Морозов - приклад для наслідування, якщо насправді він - мудак?

27.04.17

Канає, не канає..

Їду зараз у маршрутці. На передньому сидінні - немаленьких розмірів дівчина. Говорить по телефону з мамою. Через фразу звучить:

- Та нє, мамо, це не канає.

Або:

- О, а це проканає!

Я аж подумав: "Може, "мама" - це прізвисько?"

Прокурока


26.04.17

Мрії і реальність

Один мій знайомий у дитинстві читав «Вокруг света». Зачитував журнал до дір буквально. Мріяв:

- Я буду подорожувати. Об’їду всю Землю.

Нині він торгує на ринку. Був, правда, у Туреччині. Пам’ятає про неї мало що - у перший же день напився, а потім - регулярно похмелявся.

Ще я знав геніального футболіста. У нього все виходило на підсвідомому рівні: дриблінг, передачі. Вчився у якійсь футбольній школі.

- За ним збірна плаче, - говорили всі.

З’ясувалося, що плакав за ним той же ринок. Його намет з джинсами і взуттям - поруч з наметом «мандрівника».

- Хочу писати книги, - говорив я колись у хвилини алкогольного щастя. - Роздаватиму автографи. Їздитиму з виступами.

Ну чого ж, пишу. Приблизно таке: «Співробітники СБ України спільно з фіскальною службою викрили у Кропивницькому привласнення бюджетних коштів комерційною структурою при виконанні дорожніх робіт».

Все ще попереду? Не знаю, не знаю...