Винахідливість

Його звали Едуард, він дуже полюбляв випити й демонстрував через це не просто винахідливість, а винахідливість, що межувала з геніальністю. А улюбленим трюком був такий.

Едик одягав свій єдиний костюм-трійку. Траплялося таке не часто, тому одяг був майже в ідеальному стані. Під руку брав шкіряну теку, а в правицю - величезний циркуль, яким міряють землю. І їхав у яке-небудь не надто велике село.

Там Едик обирав хорошу й багату хату. І починав ходити перед двором, виміряючи щось циркулем і час від часу заглядаючи в теку. Потім стукав у хвіртку. Хазяїн відкривав:

- Чого вам?

- Пустіть на подвір’я, мені виміри провести треба й записати результати.

- Які ще виміри?

- Розумієте, тут прокладатимуть нову трасу. За всіма параметрами виходить, що вона має пройти саме через ваш двір.

- Як це? А ми, а будинок?

- Ну, гуртожиток дадуть.

Хазяїн задумувався. А потім, хитро примружившись, запитував:

- Може, якось зарадимо проблемі?

- Та можна подумати, - відповідав Едик.

- НУ то ходімо, посидимо, як люди, обговоримо все.

Відтак Едуард отримував сто грамів і хорошу закусь, а до того - пару сотень гривень.

Казка скінчилася, коли він, забувши, прийшов до одного й того ж мужика вдруге. Циркуль власник господи поламав, а іншого Едик так і не знайшов...