Про журналістику

Сиділи ми якось з друзями у мене на кухні. Випивали. Говорили про літературу, дискутували, обмінювалися вподобаннями і враженнями. Такі всі розумні, аж страшно.

- Хочу написати книгу, - сказав я.

- Круто, - хором відгукнулися друзі.

- Думаю, вона буде про...

Аж раптом - тіліньк! - повідомлення у телеграм прийшло.

- Мушу відлучитися до ноутбука, - перепросив я. - Терміново - посеред вулиці в Кропивницькому прорвало каналізацію, і там тепер цілий фонтан лайна.

Новинна журналістика - вона така. Чи ти відпочиваєш, чи спиш узагалі, - а маєш кидати все і бігти, бо десь з-під землі на кілька метрів у висоту лупить лайно. Це важливіше, ніж Стругацькі, Стівен Кінг та інші Достоєвські.

Але найгірше навіть не те, що треба замість приємної розмови про своє захоплення писати яку-небудь муть. Найгірше - те, що проживе плід твоєї праці кілька годин (днів максимум), поки його не витіснять інші, не менш важливі повідомлення про нові фонтани лайна.

Феєрверки красиві, казав Кафка, бо існують лише мить.

...З діалогу в редакції.

- ДТП!

- Трупи є?

- Немає.

- Тоді не пишемо.

- Ну, там у водія ногу відірвало.

- От якби обидві...

Професійна деформація, емоційне вигоряння, різке перемикання від звісток про смерть до привітань з народженням трійні - це все про нас, журналістів-новинарів.

Херовий настрій з самого ранку й радість увечері, стукіт пальців колег по клавіатурах, легкий, але постійний шум у ньюз-румі, перекури, сто грамів у п’ятницю («бо треба рослабитись» - традиційна відмазка всіх, хто просто любить побухати) - це все ми.

Цинізм, нездатність відчувати переживання чужих людей і щирі сльози, коли авто переїхало чужого собаку - це теж ми.

«Я на вас до суду подам!», «Я такого не говорив, і мені насрати, що там у тебе на диктофон записано!», «Ви всі - повії!», «Мудаки!», «Продажні тварюки!» - вгадаєте, про кого це?

Я не жаліюся. Я ж - новинар, тому не маю права на власну думку. Я просто констатую факти. Я просто пишу новини, які живуть кілька годин.

...А книга рано чи пізно - але все одно буде. Може, навіть і про журналістику.