Як мені рвали зуба

- Чого ви боїтеся найбільше? - спитали в здорового мужика.

- Темряви і стоматологів.

- Стоматологів - це можна зрозуміти. А темряви чому?

- Як уявлю, скільки в ній може бути стоматологів...

Цей анекдот - просто про мене. Кожен похід до дантиста - то випробування нервів і ще один крок до здобуття безстрашшя. Але час від часу таки доводиться.

Довелося і минулої п’ятниці. Вольовому рішенню передувала майже доба страшенного болю, спав години три загалом. Зрештою, зібравши всю мужність докупи й отримавши чарівний пендель від жінки, я пішов.

У черзі було з десяток людей. Один чоловік пропускав усіх, демонструючи своє благородство. Хотів і мене пропустити, але я навідріз відмовився - раніше призначеного долею часу в ту камеру тортур зовсім не хотілося. Тоді мужик різко розчарувався в мені, покрутився на місці, глянув на годинника і заявив:

- Ой, геть забув. У мене ж зустріч!

І злиняв.

Виходу не було. Після мене в черзі - нікого. Ганебно здатися, коли майже переміг себе, - неправильно. Тому...

Дантист для початку стукнув по хворому зубу якимсь страшним інструментом. Я граційно підскочив у кріслі, лікар задоволено вишкірив свої - абсолютно здорові на вигляд - тридцять два.

- Ох, у вас там і проблема! - з насолодою виголосив він і взяв у руку обценьки.

Тягнув довго, години три (принаймні мені так здалося). Зрештою дзенькнув об металевий тазик моїм кутнім. Я розслабився і витер піт на чолі.

- Подай-но мені комп’ютера! - скомандував тим часом стоматолог медсестрі.

Моя уява зразу ж підсунула картину: зараз мене приєднають до якоїсь електронної машини. Причому дріт стирчатиме з того місця, де ще недавно був зуб. Але ні, комп’ютером - сленг у дантистів такий, може? - виявилися щось дуже схоже на монтировку й молоток.

Лікар засунув монтировку мені в рота, замахнувся... Я заплющив очі й узявся за ручки крісла. Удару після десятого дантист захекався і сказав:

- Наче все. Сплюнь.

А потім, коли я вже доповз до його робочого столу, спитав:

- Ти у змозі зараз сприймати те, що я зараз тобі розкажу? Ну, тобто, які ліки, коли і скільки пити. Бо я непогано тебе погамселив у щелепу...

Якщо серйозно, я, звісно, вдячний лікарю. Він усе зробив круто, в мене стало на одного зуба менше, зате припинився постійний біль. Але наступного разу до кабінету дантиста мене доведеться вести силою. В супроводі озброєного конвою.